Читати книгу - "Нестерпна легкість буття"

— Ти порпалася в моїх листах! — здогадався Томаш.

Не заперечуючи, вона сказала: — Ну то вижени мене!

Але він її не вигнав. Тереза мовби стояла в нього перед очима, притискаючись до стіни Сабіниної майстерні, й заганяла собі голки під нігті. Він узяв її пальці, почав гладити їх, тоді підніс до губів і поцілував, так ніби на них іще були сліди крові.

Відтоді все пішло шкереберть. Тереза мало не щодня довідувалася про якісь нові подробиці його таємного інтимного життя.

Спочатку Томаш усе заперечував. Коли ж докази були невідпорні, заходжувався переконувати її, що полігамне життя аж ніяк не применшує його кохання до неї. Не був послідовний: то заперечував свої зради, то знову виправдовував їх.

Одного разу він телефонував якійсь жінці, домовлявся з нею про побачення. Коли закінчив розмову, з сусідньої кімнати долинули дивні звуки, так ніби в когось лунко цокотіли зуби.

Виявилось, прийшла Тереза, а він не чув. У руках вона тримала пляшечку, лила собі з неї просто в рот, і рука так тремтіла, що скло цокотіло об зуби.

Томаш кинувся до неї, ніби рятуючи від загибелі. Пляшечка з валеріанкою впала додолу, лишаючи на килимі пляму. Тереза боронилася, хотіла вирватись, і він чверть години стискав її в обіймах, мов у гамівній сорочці, поки заспокоїв.

Знав, що опинився в ситуації, коли не можна виправдатись.

Ще перед тим, як Тереза виявила його листування з Сабіною, вони були з компанією в барі. Обмивали нову Терезину посаду. Колишня лаборантка стала фотографом тижневика. Томаш танцювати не любив, тож її запросив до танцю його молодий колега. То була гарна пара, а Тереза видавалася ще чарівнішою, аніж завжди. Томаш із подивом спостерігав, як вона слухняно й точно вгадує бажання свого партнера.

Отже, вона здатна вгадувати не тільки кожну його, Томашеву, думку, а й запобігати перед кожним чоловіком. Тепер Томаш ніскільки не здивувався б, якби ці двоє виявились коханцями. Ця думка боляче вразила його. Томаш без особливих труднощів уявив собі Терезине тіло сплетене в екстазі з якимось чоловічим тілом, і настрій відразу зіпсувався. Лише пізно вночі, аж коли повернулися додому, Томаш визнав, що ревнував її.

Ці дурні ревнощі були викликані уявою. То чи міг же він сердитися на Терезу за те, що вона ревнувала його до справжніх коханок?8

Тереза намагалася вірити Томашеві й бути веселою, як і раніше. Але гамовані вдень ревнощі розбурхувались уночі. Тереза вві сні гірко плакала, аж поки Томаш її будив.

Сни повторювались, немов варіації на одну тему або телевізійні серіали. Часто, наприклад, снилися кішки, що плигали їй у вічі і впивались кігтями у шкіру. Цьому можна знайти легке пояснення: кішкою в чеському арго називають гарну жінку. Терезі загрожували жінки. Всі жінки були потенційними коханками Томаша, і вона боялася їх.

В іншому циклі снів її посилали на смерть. Одного разу, коли вона кричала серед ночі від жаху, поки Томаш її збудив, вона розповіла: «Це був великий критий басейн. Там нас зібралося зо два десятки: самі жінки і всі голі. Ми марширували довкола басейну. Під стелею висів кошик, а в ньому сидів чоловік. На голові мав капелюха з широкими крисами, вони затінювали йому обличчя, але я знала, що то ти. Ти наказував нам. Кричав. Ми мусили, маршируючи, співати й присідати навпочіпки. Коли котрась присідала погано, ти стріляв у неї з пістолета, і вона, мертва, падала до басейну. Всі починали сміятися й співати ще голосніше. А ти не зводив з нас очей і за незграбний рух убивав кожну. Басейн сповнився трупами, вода ледве вкривала їх. А я знала, що вже не матиму сили зробити ще одне присідання й що ти застрелиш мене!»

У третьому циклі снів Тереза була мертва.

Вона лежала в катафалку, такому великому, як автофургон для перевезення меблів. Довкола теж були мертві жінки: стільки небіжчиць, що задні дверцята не зачинялись, і ноги в декого стирчали назовні.

Тереза кричала: «Адже я не мертва! Я все відчуваю!»

«Ми також відчуваємо!» — сміялися мертвячки.

Сміялись точнісінько так, як оті живі жінки, котрі колись весело запевняли Терезу в тому, що вона згодом теж матиме погані зуби, хворі яєчники та зморшки, й це нормально, бо вони мають погані зуби, хворі яєчники та зморшки. Так само сміючись, небіжчиці пояснювали їй, що вона мертва і що це теж цілком нормально!

Тоді раптом їй захотілося помочитись. Вона крикнула: «Ага, мені хочеться мочитися! Отже, я не мертва!»

А вони знову сміялися: «Це нормально, що тобі хочеться сюсяти! Всі ці відчуття лишаються ще довго. Як ото після ампутації руки людина ще довго її відчуває. Ми вже не маємо сечі, а нам час від часу хочеться сюсяти!»

Тереза горнулася в постелі до Томаша:

— І всі говорили мені «ти», так ніби здавна мене знали, так ніби були моїми приятельками, і мені було страшно, що я муситиму лишитися з ними назавжди!9

Усі мови, що походять з латини, утворюють слово «співчуття» з допомогою префікса «com» — «спів» — і кореня, первісне значення якого означало «страждання» (com-passion). Іншими мовами — наприклад, чеською, польською, німецькою, шведською,— це слово перекладається іменником, складеним з префікса подібного значення та слова «чуття» (чеською: sou-cit, польською: współ-czucie, німецькою: Mit-gefühl, шведською: med-känsla).

У мовах, що походять з латини, слово «співчуття» (com-passion) означає: ми не можемо байдуже дивитися на страждання іншої людини, або співчуваємо тому, хто страждає. В іншому слові (французьку pitié, англійському pity, італійському pietà і т. д.), що має приблизно таке саме значення, вчувається, зрештою, якась поблажливість до стражденного. Avoir de la pitié pour une femme означає, що нам краще, аніж жінці, тож ми схиляємося перед нею, ставимося поблажливо.

Ось причина, чому слово «співчуття» викликає певну недовіру; здається, ніби це погане, другорядне почуття, що не має нічого спільного з любов’ю. Кохати когось зі співчуття не означає любити по-справжньому.

У мовах, які утворюють слово «співчуття» не від кореня «страждання» (passion), а від іменника «чуття», це слово вживається приблизно в тому самому значенні, а проте не можна сказати, ніби воно означає щось другорядне, погане. Таємнича сила етимології цього слова висвічує його по-іншому й надає ширшого значення: співчувати (мати співчуття) означає вміти переживати з іншим його нещастя, але також поділяти разом із ним будь-яке інше почуття — радість, тугу, щастя, біль. Отже, такого роду співчуття