Читати книгу - "Дивовижна історія Мері Стенз"

невродливі з виду, але в усьому іншому дуже різнилися між собою. Намагаючись дивитися на них очима керівника реклами косметичної фірми. Дарк нарешті зупинив свій вибір на одній — вона була не позбавлена жіночності, мала непогану статуру й буденне обличчя, що його, як судити з вигляду, могли поліпшити вправний перукар і досвідчена косметичка. То й була Мері Стенз.

Дарк неквапно походжав по кабінету міс Мейсон, курив і дослухався до того, як дівчина, сидячи біля столу, відповідає на Брендииі запитання. Час від часу він і собі докидав якесь зауваження або про щось питався, але здебільшого мовчки спостерігав. З розрізнених запитань і відповідей в його уяві, мов у калейдоскопі, дедалі виразніше Складалася картина минулого Мері Стенз.

Мері була акторка, але, як видно, далеко не першорядна. Протягом чотирьох сезонів вона грала в репертуарному театрі невеличкі ролі, що не вимагали показної зовнішності. Якось виступила й по телебаченню— у сцені, що за хронометром режисера тривала одинадцять секунд; не раз брала участь у радіоспектаклях — ставала в пригоді чітка дикція. Років зо два тому зіграла епізодичну роль у якомусь непримітному фільмі, але монтажер вирізав її епізод, отже, це не слід брати до уваги, її амплуа — характерні ролі, та останнім часом такі акторки щось не дуже потрібні, і ось уже кілька місяців вона “відпочиває”, заробляючи собі на прожиття стенографією та передруком на машинці. На жаль, стенографістка з неї поганенька, а друкарка — ще гірша Отже, ані в артистичній, ані в дідовій кар’єрі особливого успіху Мері Стенз не мала.

Батько її був австрієць, що емігрував до Англії пірля фашистського путчу і помер від раку в перші місяці війни. Що ж до матері, то їй пощастило виграти дві тисячі шунтів у футбольному тоталізаторі, й тепер вона сумлінно пропивала їх у своїй маленькій кімнатці в Бейзвотері. Брат Мері жив у Канаді, старша сестра — в Беркенхеді. Обоє були одружені й, певне, мали вже кожне по купі дітей.

Ось уже багато років, як Мері відокремилась від родини, вважаючи за краще жити незалежним життям. Разом з такою ж, як сама, невдахою-акторкою вона наймала квартиру в районі Саут-Кенсінгтону, але взаємини їхні залишали бажати кращого. Пенелопа — так звали її товаришку — мала надто гарячий темперамент, і постійні відвідини її незліченних “приятелів” ставали для Мері вже просто нестерпні. Мері залюбки виїхала б звідти, якби знайшла недорогу кімнату в пристойному районі. Вона зовсім не була святенницею, проте вважала, що навіть такі випадкові зв’язки повинні мати за собою щось більше, ніж любощі з першим-ліпшим мужчиною. Щоправда, вона не вжила таких слів, але Даркові неважко було це зрозуміти.

Занотувавши належним чином основні дані про дівчину, Бренда Мейсон сказала:

— Я повинна пояснити, міс Стенз, що ми не пропонуємо вам постійної роботи в редакції “Очевидця”. Йдеться скорше про тимчасове журналістське доручення. Здебільшого ми полюємо на всілякі незвичайні історії і часто-густо залучаємо до цього сторонніх осіб, щоб не виказати себе.

— Розумію, — стиха озвалася дівчина. — Тільки боюсь, що я надто мало тямлю в журналістиці.

— Нехай це вас не турбує. Вам треба буде тільки виконувати певні вказівки і якнайдетальніше доповідати нам про все. За це ви дістанете щедру винагороду, але остаточна цифра залежатиме від того, яку інформацію ви спроможетесь нам дата.

— Що я маю робити? — спитала дівчина.

Міс Мейсон розповіла їй про план у зв’язку з оголошенням, надрукованим у “Гардіані”.

— Ми вже маємо деякі корисні відомості, — сказала вбна, — Ця фірма не хоче вдаватися до послуг професіональної манекенниці чи акторки. Тим-то нам дуже до речі, що ви тепер працюєте друкаркою-стенографісткою. Від сьогодні й далі, аж до завершення вашої місії, ви залишитесь тільки нею. Забудьте про все, що пов’язане зі сценою. Ви — звичайна дівчина, що працює в конторі й шукає нагоди спробувати щастя десь-інде.

— І найголовніше, — втрутився в розмову Дарк, — ні слова про ваші стосунки з “Очевидцем”. Ви цього журналу ніколи й у вічі не бачили. А на оголошення відповіли з власного почину.

Міс Мейсон посунула через стіл аркуш паперу.

— Ми вже склали для вас лист-відповідь, — мовила вона. — Вам лишається тільки підписати його. — І подала дівчині авторучку.

Мері Стенз підписала листа не читаючи.

— Внизу наша фотолабораторія, — провадила міс Мейсон. — Там вас сфотографують. Найбільш вдалу фотокартку пошлемо разом із листом. Звичайно, може статися, що з цього нічого не вийде. Можливо, вас не запросять навіть на розмову. Але не менш імовірно, що саме ви дістанете цю роботу. З нашого погляду це було б найкраще.

— А в чому саме полягатиме та робота? — спитала дівчина.

На її запитання відповів Дарк.

— Ми ще самі не знаємо, — просто мовив він. — Вона пов’язана з рекламою нового косметичного засобу. Його буде випробувано на обраній дівчині, а потім вона фігуруватиме в рекламних оголошеннях, у пресі й телебаченні. І, певна річ, отримає за це від фірми відповідну винагороду.

— Отже… якщо я дістану цю роботу, то матиму подвійну платню?

— Безперечно. Не знаю, скільки платитимуть вам панове од косметики, зате скажу, на що ви можете розраховувати в нас. Майте на увазі, нас цікавить тільки матеріал для журналу, що, зрештою, зводиться до кількості надрукованих слів. Що більший репортаж — то більше слів. Давайте умовимося так: якщо у вас нічого не вийде і вас навіть не викличуть на розмову, ми платимо вам десять фунтів за згаяний час. Якщо викличуть, але на роботу не візьмуть, ми додаємо ще десять фунтів. А от коли дістанете ту роботу й дасте нам потрібні відомості для журнального репортажу, то отримаєте від нас по фунту за кожне надруковане слово.

Дівчина збентежено кліпала очима.

— Звичайно такий репортаж складається щонайменше з двох тисяч слів, — пояснив Дарк. — Інакше кажучи, якщо ви дасте нам відповідний матеріал, то заробити дві тисячі фунтів чи навіть більше… Ну, й те, що визнає за потрібне сплатити вам косметична фірма.

Дівчина схвильовано перевела дух.

— Такі великі гроші! — прошепотіла вона з ледь відчутною недовірою.

— Все залежить од вас, міс Стенз, — коротко мовив Дарк. — Ми даємо вам пораду, а далі дійте на власний розсуд.

— Я старатимусь як зможу, — пообіцяла вона.

— От і добре. — Дарк обернувся до міс Мейсон: — Мабуть, можна робити фотографії, Брендо.

— Я все влаштую. Поле, — відказала міс Мейсон. Він вийшов з кімнати.

Через півгодини, вирушаючи на ділове побачення з представником великої фірми електронних машин, з яким вони умовились поснідати, Дарк мало не зіткнувся у вестибюлі з Мері Стенз,