Читати книгу - "Автостопом — по Галактиці"

— Не зрозумів.

— Що ж тут незрозумілого? — здивувався Форд. — Якщо ви згодні простояти тут цілий день, то ви, мабуть, зможете обійтися і без містера Дента.

— Мабуть, зможемо, — містер Просер замислився спантеличено.

Йому здавалося, що один із них верзе нісенітницю.

— От і добре, — зрадів Форд. — Будемо вважати, що домовились. Тоді ми, з вашого дозволу, відлучимося ненадовго до пивної. Як ви ставитесь до такої пропозиції?

Пропозиція здалася містеру Просеру верхом безглуздя.

— Цілком прийнятна пропозиція, — переконливо сказав він, розмірковуючи одночасно, кого це він намагається переконати.

— А коли вам захочеться вихилити склянку-другу, — сказав Форд, — можете розраховувати на нас.

— Дякую, хлопці, — містер Просер остаточно заплутався, — дуже люб’язно з вашого боку.

Він спохмурнів, усміхнувся, по тому спробував сумістити обидві дії. Кінець кінцем він махнув рукою і став крутити на голові хутрову шапку. Лишалось сподіватися, що цей раунд зостався за ним.

— Тоді, — продовжував Форд Префект, — вам доведеться підійти сюди й лягти…

— Що, що? — спантеличено вигукнув містер Просер.

— Вибачте, сер, — сказав Форд, — можливо я не досить точно висловився. Але ж комусь треба лежати на шляху бульдозерів, чи не так? Інакше їм ніщо не завадить знести будинок містера Дента.

— Що, що? — знову вигукнув містер Просер.

— Справа дуже проста, — пояснив Форд — Мій клієнт — містер Дент — погодився звільнити місце в калюжі лише за однієї умови, якщо ви підміните його.

— Що ти верзеш? — озвався Артур. Форд штовхнув його носаком черевика.

— Ви пропонуєте мені, — сказав Просер, силкуючись збагнути, що, власне, від нього хочуть, — підійти й лягти в калюжу…

— Саме так.

— Перед бульдозерами?

— Еге ж.

— Замість містера Дента?

— Еге ж.

— У грязюку?

— Можна висловитись і таким чином.

Тільки-но містер Просер збагнув, що саме він, а не хтось інший, є потерпілою стороною, гора впала йому з плечей. Від цього жорстокого світу марно було б чекати чогось іншого.

— А ви тим часом збігаєте з містером Дентом до пивної? — зітхнув він.

— Так, — підтвердив Форд. — Саме так.

Містер Просер зробив кілька непевних кроків, тоді зупинився.

— Швиденько? — уточнив він.

— Туди й назад, — запевнив його Форд. — Устань, — звернувся він до Артура, — поступись чоловіку місцем.

Артур слухняно підвівся. Він ще не вірив своїм очам.

Форд указав Просеру на калюжу, і той незграбно сів у неї. На його обличчі з’явився вираз глибокого смутку. Йому усе більше й більше здавалося, що життя — це просто жахливий сон. Щоправда, сон чужий. Цікаво, чий саме? Грязюка чвакнула, холодна вода просочилася в його штани, ринула в черевики.

— Лишень не надумайте за час відсутності містера Дента здійснити свій брудний задум, — суворо попередив Форд.

— Ну що ви, — відповів містер Просер, — адже ми уклали джентльменську угоду.

Він побачив, що до нього простує представник профспілки бульдозеристів, простягнувся в калюжі на повен зріст і заплющив очі. Треба було підшукати докази, що він сам не є розумово неповноцінний. Втім, у цьому він був не зовсім певен. Мозок заповнився тупотінням копит тисяч коней, вигуками, димом пожеж. Це траплялось щоразу, коли він вважав себе приниженим і скривдженим. Пояснення такому феномену він не знаходив. Ми можемо припустити, що зовсім у іншому вимірі могутній хан, спостерігаючи за цією принизливою сценою, мабуть, ладен був луснути від люті, а тут містера Просера била лихоманка. Він відчував, як холодна рідина промочує одяг. Ну й день — спочатку прочуханка на роботі, потім цей похмурий Дент із приятелем, місце якому на шибениці, орди кочовиків» — усе змішалось докупи.

Ну й день! Зруйнують дім чи ні — Форда Префекта це аніскільки не хвилювало. А от для Артура це було пекуче питання.

— Можемо ми йому вірити? — запитав він.

— Як на мене, то я б йому вірив до кінця світу, — запевнив його Форд.

— А скільки часу до кінця світу? — поцікавився Артур.

Хвилин дванадцять у нас є, — серйозно відповів Форд. — Ходімо, нам треба випити.

РОЗДІЛ 2

Ось що в «Енциклопедії Галактики» написано з приводу алкоголю:

«АЛКОГОЛЬ, — сказано там, — БЕЗКОЛЬОРОВА ЛЕГКА РІДИНА, ОТРИМУВАНА В РЕЗУЛЬТАТІ ФЕРМЕНТАЦІЇ ЦУКРУ. ВЖИВАЄТЬСЯ ДЛЯ СП’ЯНІННЯ ДЕЯКИМИ ВУГЛЕЦЕВИМИ БІОФОРМАМИ».

У «Путівнику по Галактиці для космотуристів» також згадується про алкоголь. На думку його упорядників, найкращим із існуючих напоїв є пангалактичний полоскальний полиск.

Ефект від дози пангалактичного полоскального полиску подібний до того, якби вас торохнули по черепу бруском золота, загорнутим у лимон.

«Путівник» наводить необхідні відомості про те, на яких планетах пропонують найкращий пангалактичний полоскальний полиск, яка вартість порції і які найближчі добровільні організації беруть на себе клопоти по лікуванню споживача.

«Путівник» наводить навіть рецепт для приготування коктейлю за домашніх умов:

«УЗЯТИ ВМІСТ ОДНІЄЇ ПЛЯШКИ ВИТРИМАНОГО «ДЖАНКС СПІРІТ». ДОДАТИ ОДНУ ЧАСТИНУ ВОДИ ІЗ ОКЕАНУ ПЛАНЕТИ САНТРАГІНУСА (О, ЦІ САНТРАПНІЙСЬКІ ВОДИ! О, ЦІ САНТРАГІНІЙСЬКІ РИБИ!!!). КИНУТИ ТРИ КУБИКИ АРКТУРІАНСЬКОГО МЕГАДЖИНУ. ДОЧЕКАТИСЬ ПОВНОГО РОЗЧИНЕННЯ (МЕГАДЖИН ПОВИНЕН БУТИ ПРАВИЛЬНО ЗАМОРОЖЕНИЙ, ІНАКШЕ ВИВІТРЮЄТЬСЯ БЕНЗИН).

ПРОПУСТИТИ ЧЕРЕЗ СУМІШ ЧОТИРИ ЛІТРИ МЕТАНУ З ФАЛІЇ — У ПАМ’ЯТЬ ПРО ЩАСЛИВЦІВ, ЯКІ СКОНАЛИ ВІД ЗАДОВОЛЕННЯ В БОЛОТАХ ФАЛІЇ.

ДОДАТИ (НА КІНЧИКУ СРІБНОЇ ЛОЖЕЧКИ) СУПЕРМЕНТОЛОВОГО ЕКСТРАКТУ, ЩО ПАХТИТЬ УСІМА ДУРМАНЯЧИМИ АРОМАТАМИ ТЕМНИХ ЗОН КВАЛАКТИНА — ТОНКИМИ, ВАБЛИВИМИ, ЗАГАДКОВИМИ.

ЗАНУРИТИ ІКЛО АЛГОЛІАНСЬКОГО СОНЯЧНОГО ТИГРА. ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА СПАЛАХИ ВОГНЮ СОНЦЬ АЛГОЛІАНА, ЯКИМИ СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ РОЗЧИНЕННЯ.

ТРОХИ ЗАМФІОРУ.

ОДНУ ОЛИВКУ.

ПИЙТЕ… АЛЕ… ОБЕРЕЖНО…»

«Путівник по Галактиці для космотуристів» за тиражем значно перевершив «Енциклопедію Галактики».

— Шість кухлів гіркого, — сказав Форд Префект бармену «Кобили і грума». — Поспішіть, будь-ласка, бо наближається кінець світу.

Бармен — поважна літня людина — не звик до подібного ставлення. Він обвів Форда Префекта прискіпливим поглядом з-за батареї пляшок. Форд втупився у вікно і втратив інтерес до всього на світі. Бармен запитливо позирнув на Артура. Той знизав плечима і теж промовчав.

— Справді, сер? — бармен почав наповнювати склянки. — Чудова погода, чи не так?

Ніякої відповіді.

— А футбол ви сьогодні подивитесь? — спробував він ще раз.

Форд відірвався від вікна і уважно оглянув бармена.

— Не має сенсу, — сказав він зрештою, знову відвертаючись до вікна.

— Невже, сер, ви втратили надію? — запитав бармен. — Ви думаєте, «Арсенал» не має шансів?

— Я цього не сказав, — відповів Форд байдуже, — просто наближається кінець світу.

— Так, звичайно, сер, я й забув, — сказав бармен, поглядаючи цього разу на Артура. — Для «Арсеналу» це був би вихід, га?

Форд поглянув на бармена з щирим подивом.

— Далеко не найкращий.

— Тримайте шість кухлів, — сказав бармен, важко зітхаючи.

Артур ніяково усміхнувся, ніби вибачався за Форда, і ще раз знизав плечима.