Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

Коли Пітер поїхав, ми з подвійним ентузіазмом взялися до справи.

Аніта залишилася у нас в офісі. Відкинувши всі свої гордощі, вона допомагала, чим могла, аж до того, що коли секретарка пішла додому, готувала всім в офісі каву й робила всю чорнову роботу. Сама куратор Пітера! Знаходила, приносила, відносила, заварювала.., бо фахово допомогти нічим не могла.

Ми працювали, що шалені цілісінький день! Пізно ввечері я відмітив, що мої хлопці стомлені вкрай. Рішення було очевидним. Щоб не наробити “втомлених” помилок, я відпустив усіх додому. Відпочити й відіспатися, бо завтра нам потрібні сили та нові ідеї.

***

Коли всі роз'їхались та в офісі стало пусто, я сів за свій стіл і відкинувся в кріслі, заплющивши очі. Я відчув, як втома змусила гравітацію тиснути на мене втричі сильніше. Мені треба було лишень набратися сил та вийти з офісу, піймати таксі та їхати додому.

Мені здається, я задрімав прямо в кріслі. Прокинувся від шалено-жагучої хвилі, яка раптом накрила мене. Я відчував аромат та, навіть, присмак кави на своїх губах. Гарячої, запашної кави.

Коли я відкрив очі, я не зразу зрозумів, що відбувається. Мої губи милували ніжні, ледь вологі дотики. Стегна відчували легкий тиск, який викликав відгук десь у самих глибинах мого тіла. Все в мені тягнулося до цього пестливого тепла.

Поступово сонна пелена почала відступати. Я почав повертатися до реальності. І в цій реальності у мене на колінах сиділа Аніта, широко розставивши ноги та високо підтягнувши спідницю. Мої руки самі собою пестили її стегна. Її губи гралися моїми.

Я відчував, як вона розпалюється, як її рухи стають все більш сміливими, як вона тягнеться до мене всім своїм єством. Й на свій сором, я також тягнувся до неї. Я хотів її як в старі добрі часи, коли ми були разом. Це злякало мене не на жарт! Я досить грубо відсторонив її від себе та став на ноги.

Але її погляд говорив, що вона відчула моє збудження. Що вона знає, що я пам'ятаю. Вона знає, що я не викинув на смітник наші спільні моменти, що її пристрасть все ще хвилює мене. Це робило мене в рази вразливішим, ніж раніше. Коли вона не знала точно, коли сумнівалась. Тепер все стане набагато складніше.

- Аніта, якого біса?! Що ти робиш?

- А на що це схоже?

- На дурість! Ти ж обіцяла!

- Що саме? А-а-а! Не домагатися тебе? Ти про це?

- Щось таке! У мене — Катя, у тебе — Пітер! Що ти твориш?!

- Коли я сьогодні побачила вас двох… коли ви стояли поруч… Я думала, він знищить тебе, просто розтопче, але ти з перших хвилин захопив ініціативу. Ти не дав йому ні шансу домінувати. Я хотіла тебе кожної хвилини, коли ти говорив. Навіть коли йшлося про ті твої сервери, алгоритми, обсяги вхідної інформації й ще бозна-що.

- Це все не має значення! Ти казала, що для тебе важливі стосунки з Пітером.

- Так і є. Але я нічого не можу з собою вдіяти. Це як покарання. Як якесь там коло мого персонального пекла. Я не знаю, що мені робити!

- Може нам триматися якнайдалі один від одного. Нам разом це не вирішити.

- І як ти собі це уявляєш? Мені звільнитись, заїхати у якусь глушину та з туги дертися на стіни, поки ти будеш, що шалений, трахати свою дружину, аби зробити їй дитину?!

- Аніта!

- Що, в біса, Аніта!? Ти тільки-но хотів мене! А потім просто злякався! Пітера! Втратити партнерство! Ще з якихось своїх вигаданих причин відштовхнув мене від себе! А я ладна бути, навіть, твоєю коханкою! Сама не вірю, що це говорю.

- Я! не! хотів! тебе! - викарбував я кожне слово. - Я просто заснув! Я не розумів, що відбувається!

- Так, так! А як же! Звичайно, ти нічого не розумів! Тебе, бідненького, мало силою не взяли! Якщо ти хочеш так, значить буде так!

Вона схопила свою сумочку й кулею вилетіла з офісу.

Я відчув не аби яку тривогу! Вона, наче голкою, кольнула мене в серце. Бути біді!