Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

- А тим, що морочив їй, та й мені, голову своїм можливим батьківством пишаєшся? Це ж треба затіяти таку дурню! На що ти розраховував?

- На те, що вона таки кине тебе.

В кабінеті запанувала тиша. Ми всі мовчали та обдумувати почуте. Першим заговорив Максим:

- Ну, я думаю все більш-менш зрозуміло. Томасе, найперше хотів сказати, що мені дуже шкода, що так вийшло з Анітою. Я не думав, що вона буде аж так переживати. Мені здавалося, це звична справа. Люди сходяться та розходяться постійно. Я гадав, що якщо не буду відсвічувати біля неї, ми швидше це все пройдемо. Тому й не підтримував зв'язок. І чесно кажучи, як вирішити цю проблему до сих пір не знаю. Думаю, ти правий. Звернутися за допомогою до фахівця - саме вдале рішення. Зі свого боку, я допоможу, чим зможу. Якщо потрібно допомогти фінансово на лікування як Аніті, так і мамі - тільки скажи. У всьому іншому, пропоную розійтися, як в морі кораблі. Непоправної шкоди ми поки що один одному не нанесли, але до цього йдеться. Пропоную звести будь-яке спілкування до мінімально необхідного рівня.

Томас задумався. Подивився на мене, потім сказав: 

- У принципі, я з тобою згоден. Дякую за пропозицію допомоги. Я дуже це ціную. 

Він повернувся до мене. Подивився якимось сумно-ніжним поглядом.

- Я даю вам слово, що ні сам не буду, ні Аніті не дозволю, робити будь-які погані речі стосовно вашої сім'ї. 

Він підійшов до мене ближче та простягнув руку до мого живота. Поглянув на мене:

- Дозволиш? 

Я кивнула у відповідь. Він поклав долоню на поки що зовсім невеличкий животик.

- Знаєш, я сам себе майже переконав, що він мій.  Мені зараз так сумно, наче я прощаюсь зі своєю сім'єю. Дуже сподіваюся, ти без проблем виносиш та народиш здорового красивого малюка.

Він забрав руку та сказав:

- Думаю, мені час іти!  Проведете? До речі, Максе, дякую за випивку.

- Без проблем. Ходім, я проведу тебе, - відповів Максим.

Я пішла з ними. Мені було якось так, як на випускному у школі. Наче й радісна подія, нарешті все закінчилось. Але водночас й трохи сумно. Прощались не довго. Хлопці поручкались. Томас трохи зам'явшись, таки зважився легенько мене обійняти та поцілувати у щічку.

Коли за ним зачинились двері, Максим підійшов до мене, міцно обійняв. Потім такий:

- Дай цьом, моя ненаситна гетера!

- Що ти мелеш, грудастику! Ти мене з кимось плутаєш.

- Таку як ти сплутаєш! 

Він поцілував мене та відійшов. Торкнувся гарнітури та знову запустив свою музичку. Я чула тільки "диць-диць".

- Що ти там слухаєш? - підвищивши голос, запитала я.

Він загадково посміхнувся. Вимкнув Bluetooth та запустив пісеньку на своєму ноуті.

- Prodigy? Ти серйозно?

- Абсолютно! Чим більше слухаю, тим більше хочу зайнятися коханням під це. Тим паче один знайомий дуже рекомендував.

- Це - "Breathe", а моя пісня -  "Voodoo People". От де справжня романтика!

- Як скажеш, моя королево!

Максим увімкнув мою улюблену "романтичну" пісню та, підхопивши мене на руки, поніс у нашу спальню.

Вийшло нічогенько. Якщо хтось ще не пробував займатись коханням під Prodigy, обов'язково спробуйте!

"Виходь за мене, милий!" закінчено!!!

Кінець