Читати книгу - "Обери мене, Тетяна Овчіннікова"

Хоч і не сподівався дуже на її прихід, проте чекав на пташку в бібліотеці, але ворон про всяк випадок чатував у саду. Коли почув її поклик, аж відчув розчарування, що моїй компанії обрали якогось невідомого Ворона. Але все одно змусив хлопців віднести мене до саду, між тим плутаючи шлях пташці аби встигнути першим до місця зустрічі. Та ще пильнував, аби вона, знесилена після порталу, не впала зі стіни та не спіткнулася дорогою.
Аж ось і вона. Тепер, коли я точно знаю, з ким зустрічаюся, магія ілюзії на мене не діє. Хоча з її боку все лишається, як і було, навіть мітка моєї присяги непорушна.
Зігрів її магією та вирішив з’ясувати причину, по якій вона вирішила обрати на сьогоднішній вечір компанію Ворона. Дізнався про те, що пташечці подобається у нашому краї, але вона дуже боїться снігу та холоду. Аж здригнулася, маленька. Не втерпів, огорнув своєю рукою, хоч і знав, що вона не замерзне під дією заклинання.
І хоч вона горнулася до мене, та все ж була не такою як завжди. Зізналася! Вона справді зізналася, що я – справжній я в образі принца! – їй подобаюся. Від переповнюваних емоцій міцніше притис її до себе. Пташечко моя, ти теж дуже-дуже мене приваблюєш. І мабуть, вже час тобі про це казати. На радощах розповів їй про кілька випробувань, розказав би й більше, але вона сама зупинила мене. Ну та нічого, в образі Брінейна я розповім про решту. Аби ти тільки й справді не надумала стати королевою Лісового Котячого краю. Адже я зовсім не брехав, коли казав, що симпатія Альда буде мати велике, якщо навіть не вирішальне значення для обрання переможниці. А ти, моя пташечко, подобаєшся і старшому принцові також.
Натякнув, що час повертатися, але Сана вирішила побути ще тут. Зі мною. Двояке відчуття: і задоволення, і розчарування. Хочу заглушити його, схиляюся для поцілунку. Пам’ятається, ти давала дозвіл цілувати себе. Скористаюся…
Але пташечка мене приємно дивує! Коли вона відштовхує мене, я ладен розцілувати її вже від імені Брінейна. Саме час розкритися. Уже роблю кілька пасів руками, аби зняти заклинання, та непідробний страх на її обличчі змушує мене зупинитися.
Кого ж ти уявляєш на місці Ворона, що так боїшся побачити його перед собою?