Читати книгу - "З різних світів, Вероніка Суховська (Shannon)"

На самоті. 

Орел й вампір ніколи не були його друзями. Не приходило й дня без бійки й крові. Доктори, коли бачили це, ніколи не вмішувались, бо вважали такі дії прекрасним тренуваннями. Й ще більше вони пишались, бачачи, що серед хлопців не було явного лідера. Іноді отримував найбільше отримував Марелій, та іноді доктори немов спеціально залишали кабінет із пакетами крові відчиненим й тоді вампір, скуштувавши по краплі різної крові, ставив на місце одразу й вовка, й орла. Вони ніколи не були друзями. Вони були більше ніж просто друзі — вони були сімʼєю. Нещасною, бридкою, жахливою й жалюгідною сімʼєю. 

— Еріку, — перед ним зʼявилось худорляве обличчя Сандера. Він спеціально тримав себе в такій формі, аби мати змогу літати швидше. — Ти тільки скажи, Еріку.

— І ми врятуємо тебе, — з вискалом мовив інший названий брат, Марелій. 

“Врятуємо тебе”

“Врятуємо тебе”

“А що, як я не хочу бути врятованим?” — подумав Ерік, та спитати не наважився навіть уві сні. 

Змінені відчували одне одного. Навіть кота, що втік від них, коли Сандер ще не приєднався до Центру. І хоч вони й відчували Джоста, навіть коли той втік, нікому про це не зізнавались. Мовчали обидва, розуміючи, що тут йому не буде добре. Хлопці тижнями слухали ночами, як той плаче й бʼється в істериках. Всім було важко. Марелій блював перші тижні після змін кожного разу, як його змушували пити кров, й бив Джоста, ясновидця, бо мав потребу зірватись на комусь. Бив Еріка за те, що тому дістались здібності без такої умови. Ерік бився у відповідь, бо не був винен у тому, як розпорядились доктори. А Джост… Він не хотів й не міг постояти за себе. Не зі своєю здібністю. Тож хлопці мовчали, впевнені, що захищають його, аж доти, доки не стало пізно — він зник з їхніх радарів одного дня й більше ніколи не зʼявлявся.