Читати книгу - "Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар"

        За кілометр від корабля і зовсім усі дерева несли на собі сліди величезної температури. Перевіривши сенсорами навколишній простір і не помітивши слідів присутності, спрямував БТР безпосередньо до останків корабля.

         Зблизька все виглядало набагато гірше, ніж на супутниковому знімку. Фіск уже почав переживати, а чи залишилося хоч щось цілим. Маарі уважно оглядала корпус корабля і виявила безліч пробоїн, які, найімовірніше, корабель дістав унаслідок зіткнення із землею. 

           Шматки броні можна було виявити за кілька сотень метрів від корпусу. Намагаючись не наїхати на особливо великі шматки, Фіск підвів БТР ближче до трюму корабля, до найбільшої пробоїни.

          Маарі відразу ж помітила уламки, яких, за ідеєю, бути не повинно. З дірки стирчало кілька кріокапсул, яких ніяк не повинно було бути на цьому кораблі. Переглянувшись із Фіском, вони вирішили перевірити їх.

            - Маарі, давай у вежу. Журт, зі мною.- промовив Фіск.

            - Мені це не подобається,- вимовила Маарі.- Це дуже схоже...- тут вона не договорила. І так усе було зрозуміло. 

            - Зараз перевіримо,- промовив Фіск.

           Озброївшись, обидва хлопці залишили борт БТР-а й обережно наблизилися до уламків кріокапсул. Варто було їм підійти ближче, як Журт одразу важко задихав, намагаючись стримати позиви блювоти. 

         У кріокапсулах лежали останки людей, добре просмажені, мало впізнавані останки людей. Фіск, залишивши Журта зовні, обережно став дертися уламками до пробоїни. 

         Варто було йому залізти всередину, і Фіск відразу ж почав голосно матюкатися. У трюмі стояли сотні, якщо не тисяча кріокапсул. Усі вони були пошкодженими. На жодній не було індикаторів, що горіли, і всі несли на собі сліди температури в кілька тисяч градусів.

        Перевіривши кілька кріокапсул, Фіск переконався, що в усіх лежали люди. Усі вони були мертві. Цей корабель був нічим іншим, ніж работорговцем. Фіску одразу стало не по собі, у королівстві Мінмітар офіційно рабства не було, були законтрактовані працівники, але, як він здогадувався, це були не вони. Оскільки робити в трюмі було нічого, хлопець залишив його в похмурому настрої і попрямував до носа, наказавши Журту слідувати за ним.

       Носова частина несла на собі набагато менше пошкоджень. Автоматика корабля намагалася врятувати екіпаж до останнього і ухвалила єдино правильне рішення - пом'якшити аварійну посадку, сівши на трюм.

        Ось тільки в трюмі були сотні людей, про що, найімовірніше, автоматика і не підозрювала, і, рятуючи екіпаж, вона вбила їх усіх. Аварійний люк на кораблі виявився перекошеним через удар об землю. Тож просто проникнути всередину не вийде.

          - Журте, я дещо спробую, будь насторожі,- вимовив Фіск, після чого, дотягнувшись до люка, доклав свої руки і, сконцентрувавшись на ньому, спробував повторити свої відчуття, як під час відкриття сейфа.

            - Зрозумів,- вимовив Журт і, повернувшись спиною до Фіска, почав уважно оглядати околицю. 

            - Виходить,- у шоці вигукнув Фіск, коли в нього під руками шматок броні на люку став желеподібним,- Оце я крутий.

           Для того щоб розкрити повністю люк, у хлопця пішло більше сорока хвилин. До кінця цього часу він відчував сильний головний біль і втому в м'язах рук від постійного утримування їх над головою.

           Після звільнення проходу Фіск, намагаючись діяти якомога акуратніше, проповз через отриману дірку, після чого опинився в коридорі.  Усередині було безліч уламків від внутрішньої обшивки. Але було й те, що обнадіяло хлопця. На кораблі працювало аварійне освітлення, що свідчило про те, що корабель все ще частково працездатний.

           - Я всередині, зараз перевірю місток,- вимовив Фіск і, вставши на карачки, поповз у бік містка,- Двері відчинені, жодних слідів екіпажу.

            - Будь обережний,- промовив Журт, вповзаючи слідом за ним. Екіпаж не міг вибратися з корабля, а отже він має бути всередині.

             - Прямую до каюти,- каюта, як і місток, була з відчиненими дверима, і в ній теж не виявилося жодного тіла. Друга каюта корабля також була порожня, хоч у ній і були особисті речі екіпажу.

              Поруч із каютами був прохід в іншу частину корабля, і аварійно підняті перегородки несли на собі сліди роботи плазмового різака. Це одночасно було добре і погано. 

            Добре тому, що екіпаж вижив, а отже шанси на те, що стартові конденсатори цілі, теж високі. А погано тому, що, судячи з усього, екіпаж був работорговцями.

- Є сліди активності,- промовив Фіск, заповзаючи в медвідсік. Медична капсула була перевернута, але поруч із нею валявся розкритий скафандр.  Добравшись до капсули, Фіск насамперед натиснув на екран. Той, як і належить, загорівся: - Капсула працездатна, всередині людина, чоловік, сорок чотири роки. Перелом ноги, сильний струс мозку, компресійна травма внутрішніх органів.

                 - Журт, думаю, на кораблі більше нікого немає, повзи до реакторного відсіку. Я розберуся з капсулою.

             - Зрозумів,- Журт поповз далі, а ось Фіск, вставши на ноги, натиснув на відкриття капсули. Підтвердивши, що він збирається відкрити, незважаючи на незакінчене лікування, Фіск став чекати.

          За п'ять хвилин капсула закінчила згортання нанітного лікувального комплексу, і стулка капсули відійшла вбік, бо капсула лежала на боці, тіло одразу викотилося назовні. 

         Зараз Фіску необхідно було вирішити, що робити далі. Або допомогти людині, або добити її. Якщо спочатку, до того як він побачив вміст трюму, він збирався допомогти йому, то зараз йому вже не особливо хотілося це робити.

        - Кха, кха, - закашлявся чоловік, починаючи оговтуватися, - Рятувальники? - запитав чоловік, але, побачивши перед собою лише дитину, відразу потягнувся рукою до кобури на поясі.