Читати книгу - "Нові пригоди Солом’яника та Бляшаного Лісоруба"

Момбі занепокоєно зиркнула на Чаклунку й побачила, що та говорить цілком серйозно й не жартує, тож, вичавлюючи з себе кожне слово, відповіла:

— Я відповім на ваші запитання.

— От цього я й чекала, — зраділа Глінда. — Повір мені, ти мудро вчинила.

Вона подала знак одній зі своїх командувачок, і та принесла гарненьку золоту шкатулку. Глінда дістала з неї величезну білу перлину на тоненькому ланцюжку, повісила собі на шию так, що перлина лягла на груди, де було серце, і сказала:

— Ставлю тобі перше запитання: навіщо Чарівник тричі приходив до тебе?

— Тому що я не хотіла йти до нього, — відповіла Момбі.

— Це не відповідь, — залізним тоном мовила Глінда. — Кажи мені, як є.

— Він приходив, — промимрила Момбі, опускаючи очі, — по рецепт тістечок до чаю.

— Подивися мені в очі! — зажадала Глінда. Момбі поглянула в очі Чаклунці.

— Якого кольору моя перлина? — запитала Глінда.

— Чор… чорного! — відповіла стара, і в її голосі забриніли нотки здивування.

— А це означає, що ти мені збрехала! — розгнівалася Глінда. — Моя чарівна перлина біла тільки тоді, коли мені не брешуть.

Тепер бабега Момбі остаточно збагнула, яка це дурість — хитрувати з Доброю Чаклункою. Враз спохмурнівши, вона відповіла:

— Чарівник приводив до мене дівчинку Озму, коли вона була ще зовсім маленька, і попросив, щоб я її сховала.

— Так я й думала, — незворушно промовила Глінда. — Чим він тобі за це віддячив?

— Він навчив мене всіляких штучок, які знав сам. Деякі з них справді чогось та й варті, а деякі були звичайним шахруванням, але я дотримала свого слова.

— Що ти зробила з дівчинкою? — запитала Глінда, і всі напружено подалися вперед, щоб не пропустити жодного слова з її відповіді.

— Я наклала на неї чари, — пролопотіла баба Момбі.

— Які чари?

— Я перетворила її на… на… на… — затиналася стара.

— На кого? — не відступала Глінда.

— На хлопця! — ледь чутно вимовила Момбі.

— На хлопця! — хором ахнули всі, а потім, згадавши, що Чіп був вихованцем старої Момбі чи не з пелюшок, наче за командою обернулися до хлопця.

— Так, — кивнула стара відьма, — це і є Принцеса Озма — те саме дитинча, яке приводив до мене Чарівник Смарагдового міста, узурпатор престолу. Вона — законна спадкоємиця трону! — і стара довгим кощавим пальцем показала на Чіпа.

— Я?! — здивовано закричав Чіп. — Ні, я не Принцеса Озма, я взагалі не дівчинка!

Глінда усміхнулася, підійшла до Чіпа й узяла його худорляву і засмаглу руку в свою — тоненьку і білу.

— Зараз ти й справді не дівчинка, — сказала вона лагідно, — адже стара Момбі обернула тебе на хлопця. Проте на світ ти з’явився дівчиною, і не просто дівчиною, а Принцесою, і, щоб стати Королевою, доведеться тобі повернутися до попереднього вигляду.

— Ні, нехай Королевою буде Жинжур! — мало не заплакав Чіп. — А я хочу бути хлопцем і мандрувати далі з Солом’яником, Бляшаним Лісорубом, Брошковим Жуком і Джеком — і квит! А ще зі своєю улюбленою Козлою та Блазнюком! Не хочу бути дівчиськом!

— Не побивайся, старий, — заспокоював його Бляшаний Лісоруб. — Мені казали, бути дівчинкою зовсім не зле, і це не завадить нам і далі залишатися вірними друзями. Та й, чесно кажучи, дівчата завжди подобалися мені більше за хлопців.

— А вони нічим і не гірші, — докинув Солом’яник і лагідно погладив Чіпа по чуприні.

— Хлопці й дівчата однаково здібні до наук, — заявив Брошковий Жук. — Як я хотів би стати твоїм учителем, коли ти знову перетворишся на дівчинку!..

— Але ж послухай!.. — раптом захвилювався страхопуд. — Якщо ти будеш дівчиною, я вже ніколи не назву тебе своїм улюбленим татусем!

— Не назвеш, — погодився Чіп і розсміявся, незважаючи на свій неспокій, — та я за цим не побиватимусь. — Потім він обернувся до Глінди і, затинаючись, попросив: — А чи не можна було би спробувати побути дівчинкою, щоб тільки відчути, як це, розумієте? І щоб ви дали слово, що, коли мені це не сподобається, ви знову перетворите мене на хлопця.

— Взагалі, — відповіла Чаклунка, — мені це не під силу. Я ж ніколи нікого не перетворювала, бо це шахрайство, і жоден поважний чародій не напускатиме туману в очі всілякими перетвореннями. Тільки неперебірливі відьми цим не гребують, і я мушу просити стару Момбі зняти з тебе закляття і повернути колишній вигляд. І то будуть її останні чари.

Тепер, коли розкрилася її таємниця, бабега Момбі вже не переймалася подальшою Чіповою долею. Але вона боялася Чаклунчиного гніву, а хлопець запевнив, що, коли він стане Королевою Смарагдового міста, вона спокійно доживатиме віку. Тож відьма погодилася перетворити Чіпа на Принцесу Озму, і всі негайно стали готуватися до цього.

Глінда наказала, щоб посередині намету поставили її ліжко з паланкіном. На ліжко накидали цілу гору подушок у рожевих шовкових пошивках і затягнули все це тонесенькою рожевою завіскою, що огорнула ліжко численними складками.

Бабега Момбі дала Чіпові якогось зілля, і він одразу ж заснув глибоким сном без сновидінь. Жук і Лісоруб обережно поклали його на ліжко, вмостили на м’яких подушках і повністю, аби ніхто не бачив, завісили його рожевою накидкою. Після цього стара відьма сіла навпочіпки на землі, витягнула з-за пазухи якихось трав і розпалила з них невеличке вогнище. Коли трава прогоріла, баба Момбі сипонула в попелище пригорщу чарівного порошку, і намет відразу ж наповнився густим і пахучим фіалковим димом.

Дров’яна Козла, попри попередження стояти тихо, чхнула.

Всі уважно стежили за старою Момбі, а вона тим часом узялася наспівувати якісь римовані куплети, з яких ніхто не зрозумів ні слова. Доспівавши до кінця, вона почала бити над вогнищем поклони, уклонилася сім разів, тоді випросталася і голосно гукнула:

— Є-ова!