Читати книгу - "Помста професора Моріарті"

— Ембер, Лі Чао і Спір. Вимальовується дуже знайомий стиль, — тихо, сам до себе, мовив Кроу, а голосніше докинув: —У цьому є сенс. Відкинутий своїми іноземними колегами після сандрингемської історії, ображений Моріарті мріє помститись. Припустімо, що тут замішаний і Шляйфштайн, у чому я ще не певний. Подальших подій слід чекати тоді, коли випливуть ще троє — Санчіонаре, Гризомбр і Сегорбе. Цікаво, хто з них стане першим?

— Якщо це план помсти, сер, можете додати ще одне ім'я. — Теннер замовк, раптом завагавшись у слушності свого припущення.

— Чиє? — наполіг Кроу.

— Ваше власне, сер. Дуже ймовірно, що ви теж у тому списку.

Майже в цей самий час Моріарті гортав сторінки одного із своїх оправлених у шкіру закодованих щоденників.

Він сидів у ліжку, спершись на подушку й тримаючи щоденник на колінах. Селлі Годжес біля столика закінчувала вечірній туалет.

Професор розгорнув останні сторінки, де йшлося про шістьох осіб, яким він готував витончену помсту. Взявши автоматичну ручку, перекреслив по діагоналі сторінку, присвячену Вільгельмові Шляйфштайну.

Він згорнув щоденник і підвів голову. Його губи скривилися в лихій посмішці. Селлі Годжес була заклопотана своїм корсетом.

— Сел, — звернувся до неї професор, — за кілька тижнів я маю з'їздити до Парижа. Ти не дуже образишся, якщо я не запрошу тебе поїхати зі мною?

В останню суботу листопада крамарі на Оксфорд-стріт та сусідніх вулицях мали багато клопоту. Доводилося не тільки дбати про сьогоднішніх покупців, а й запасатися товарами на кілька наступних тижнів. Так було завжди з наближенням Різдва. «Здається, різдвяна торгівля починається щорік раніше», — казали вони один одному. Не нарікали — з поваги до великого свята, — але дехто виказував подив, що воно дедалі більше стає приводом до обжирання та пиятики, не кажучи вже про марнотратство.

Навіть аптекар Чарлз Бігналл з Орчард-стріт робив запаси тих повсякденно потрібних дрібничок, попит на які значно зростав за кілька тижнів перед різдвяними святами.

Він саме переглядав одержане замовлення, коли до аптеки зайшла й зробила якусь невеличку покупку молода, досить приваблива жінка. Аж коли вона вийшла, Бігналл завважив ще одного покупця, китайця, одягненого майже як бізнесмен і зовсім не схожого на своїх земляків-хуліганів, яких іноді можна побачити у Вест-Енді.

— Покваптесь. Мені дуже ніколи, — різко кинув Бігналл.

— Доведеться знайти час, містере Бігналл. — Китаєць дивився на нього холодним поглядом блискучих, мов скло, очей. — Ви досі обслуговуєте добродія з Бейкер-стріт?

— Ви ж знаєте, що обслуговую. 1 інших, тих, кого ви прислали, теж.

— Гаразд, містере Бігналл. Ви будете винагороджені. Ми цілком задоволені вами. Ви платите вчасно й певен, маєте добрий зиск завдяки співробітництву з нами.

— Говоріть, що вам треба, поки ніхто не зайшов.

— Лише одне маленьке застереження.

— Ну?

— Згодом… — Китаєць, здавалося, добирає слова. — Згодом,, може, цими днями, а може, за кілька тижнів… чи навіть місяців… ви дістанете вказівку…

— Про що?

— Припинити постачання нашого спільного друга з Бейкер-стріт.

— Але ж це його ліки! — Тик під лівим оком виказував хвилювання Бігналла. — Йому може бути дуже погано, якщо…

— Якщо 6 нього не буде ліків» він стане дуже нервовим. У нього буде дуже поганий настрій. Він дуже страждатиме і за ті ліки зробить усе, що ми його попросимо.

Бігналл зблід.

— Не турбуйтесь, містере Бігналл. Вам заплатять добрі гроші, а ви зробите як вам сказано. Бо інакше… Інакше… — Китаєць мімікою показав, яким неприємним буде остаточне вирішення всіх земних клопотів Чарлза Бігналла. — Не турбуйтесь, містере Бігналл, — ще раз повторив він, — так уже робилося для цього добродія і раніше. Він дуже розумна людина, але кожен має свою ціну. Його ціна — білий порошок. Отже, коли дістанете вказівку, зробите як вам сказано.

Бігналл якимсь мимовільним рухом усього тіла виказав згоду й покору. Моріарті зробив ще один хід у смертельній грі.

Вночі Ембера перевезли з Бермондсі на Алберт-сквер. Тієї ж ночі сюди було викликано Боба Ноба. Його рука ще боліла й лежала на перев'язі.

Обидва вони лишалися в будинку тридцять шість годин, більшість часу провели з Моріарті в його кабінеті і покинули будинок, щоб виїхати на континент, до берегів озера Аннесі. Їхнім від'їздом Моріарті вбивав двох зайців: Емберові й Бобу було небезпечно лишатися в Англії, до того ж вони ще могли послужити його кінцевій меті. Відтепер Ірена Адлер буде під постійним наглядом, про її повсякденне життя професор щотри-чотири дні матиме докладну інформацію.

Селлі Годжес ремствувала, бо в будинку на Алберт-сквері поселили Карлотту, й тепер, будучи майже незмінною партнеркою господаря в ліжку, вона, Селлі, мусила навчати «латинську тигрицю», як називав Карлотту професор, моди й етикету.

Поллі Пірсон і досі зітхала за Гаррі Алленом. Щодень збільшувалася в розмірах Бриджіт Спір, виношуючи дитину. Спір був увесь у справах помолоділої злочинної імперії. Фактично ставши начальником її штабу, він про все регулярно доповідав професорові, а той приймав непомильні рішення й давав указівки. Шляйфштайнові з його бандою надали в Бермондсі відносного комфорту. Пізніми вечорами професор вправлявся у фокусах, запозичених з книжки Гоффмана «Новітня магія», часом годину просиджував перед дзеркалом, удосконалюючи грим, що мав у недалекому майбутньому надати йому зовсім іншого образу.

На другому тижні грудня з Франції повернувся Гаррі Аллен.

Гаррі Аллен ніколи не був природженим чи бодай старанним учителем. Розпещений син дрібного поміщика, він, як і багато його однолітків, збагнув усю брутальність суспільства ще під час навчання в школі, а нетривале перебування в Оксфордському університеті нічого нового не додало, крім ще більшої розбещеності.

Отже, він був, по суті, чарівним марнотратником, і коли його батько помер,