Читати книгу - "БотакЄ"

неможливо. але кожен чомусь вибирає якісь певні галузі знань. залежно від рис. вони усєкі - корові, кінцькі, коточі, песії, курічі, гусії, жабії, рибії, мишині. до усєкої живини, що из кожної живини уживає ґуст. ще є гадєр, вовкун, градівник, хмарник, верхоблюд. ще є віжлун і віжлунка. але найголовніший - баїльник, примівник. найсильніше діє примова, говорення, бай. бай - це не слово. бай - багато впорядкованих слів. бай - уже історія. на різні причини є інший бай. баї є сюжетами. баянь - оповідь, оповідання історії, сюжету. причини теж мусять бути сюжетами. а щоби знайти на них бай, треба їх оповісти. в такому разі оповідь впливає на вибір оповіді, і тоді вибрана оповідь оповідається. оповідається бай, який впливає, діє на попередню оповідь причину і допасовує то, куда вона попростує після оповіді баю до оповіді наслідку. виходить, що самі оповіді. оповідь є всіма діями, а всі дії - оповідями. серед непростих баїльник на першому місці. його вроджені знання риси - як оповідати (слух, артикуляція, голос, інтонація, ритм і темп) нанизують на себе набуті - що оповідати. непрості мусять знати, що оповідати. їм потрібні чиїсь оповіді - Аннині, французького інженера, Бедині, посла Стефаника, генерала Тарнавського. то, що знають, вони оповідають комусь іншому. але кому. Францискові, Анні, Лоці. після того Франциск робить такі-то фільми, Анна будує такі-то будинки, які бають щось ще комусь. і ці хтось мають що перебаювати далі. мають. непрості роблять то, що хочуть. хотіння теж треба звідкись знати. знати - почути оповідь. хотіння - оповідання, бай. хотіння мається. непрості хочуть мати. найкращий спосіб мати - могти оповісти, оповідати. хто оповідає, той має все. оповідь, отже, не тільки найбільша дія, а і найбільша річ, найбільше число. найбільша риса й ознака. непрості мають найбільше, роблять найбільше, означають найбільше, бо оповідають. детектив виявився дуже простим. знаючи злочинців А, вигадується їм злочин В. непрості панують світом. непрості приходять, як хтось народжується або щось народжується, і придумують йому життя. оповідають сюжет. оповідь стає причиною, життя - наслідком оповіді. і причиною нової оповіді, яку можна послухати і переповісти. життя нема без оповіді. бо оповідь є життям. сюжети не закінчуються, казав Франциск. сюжети ховаються і виникають. історії, як зараза, дають гарячку, переносяться, передаються, ховаються, вилазять і дають гарячку. сходяться, розходяться, перемішуються, зростаються, ломляться в інших місцях, перевертаються, кришаться, перероджуються. визбирувати сюжети. комбінувати сюжети (аналіз, синтез, дедукція, індукція, мітологізація, демітологізація, аналогія, гіперболізація, додавання, віднімання, множення, ділення, наголос, тембр, артикуляція, перенесення, зчеплення, вкорінення, викорінення, тональність, темп, ритм, хронотоп, персоніфікація, алегорія, синоніми, антоніми, омоніми, конструкція і деконструкція, порівняльна лінгвістика). віддавати сюжети, слідкуючи за часом і місцем. така метода непростих. і ця метода є результатом. бо є так, як сказано, наказано, розказано, відказано, переказано, заказано, вказано, приказано, підказано. а навіщо є. щоби казати.

бай - невидиме лікарство.

суть усякої форми.

форма самої суті. то, що можна забрати на другий світ.

то, що на другому світі потрібне. бо там самі голоси, вічність і захват. свою вічність своїм голосом свій бай про свій захват.

ні роботи, ні скарбу, ні сили, ні тіла, ні відчуттів, ні далеко, ні близько, ні багато, ні мало, ні колись, ні тепер, ні колись. свою вічність своїм голосом свій захват - свій бай.

3. Всі пляцки Себастян віддав Анні на сніданок, бо не було куди йти, бо нема куди втікати. Головне - нічого не бійся.

Себастян пішов до небіжчика, помолився (Боже, не дай мені Тебе скривдити!) за оповіді душі французького інженера і дочекався Непростих. Ті просили не перешкоджати і зачекати два дні, хоча ця сім’я вперше шукала їх, а не вони її. Себастян пообіцяв, що займе мало часу і не вступався. Сказав баїльникові, що хоче бути баїльником. І попросився працювати барменом у барі, що належав Непростим.

На той час бар «Шо йо, то йо» в Ялівці ставав наймоднішим повоєнним закладом модного передвоєнного цетрально-європейського курорту. По війні адреса дещо змінилася, хоч і не обійшлося без суттєвих помилок. Все ж таки Ялівець далі розташовувався в Українських Карпатах, а не просто в Чехо-Словацькій Республіці. Але Станиславів, Львів і Арджелюджа опинилися за забороненою лінією на Чорногорі. На джин до Ялівця тепер приїжджалося передовсім з Праги, Брна, Братислави, Кошице, Карлових Варів і Ужгорода. А ще - з Подєбрадів і Нуслі, з Німецького Яблонного, Ліберця і Йозефова. З чужинцями було легше порозумітися по-українськи, ніж по-німецьки.

Непрості без вагань погодилися, але мали одну умову. Зрештою, Себастян теж мав лише одну умову. Обидві умови виявилися однаковими - Анна має бути в тому ж барі, при Себастянові.

Казати чи перестати

1. Треба було щось змінити в барі. Себастян розказав Анні кілька інтер’єрів, про які думав, що мріяв про них ціле життя.

Анна погодилася, що найлегше красу запам’ятовувати через речі. Речі тривкі, вони переходять з історії в історію. Але насправді початкова краса - це квіти, рослини і те, з чого вони починаються й у що виростають: вода, просторе повітря, світло і трохи тепла і прохолоди. Вони зробили так, як хотіла дитина.

2. Після припинення шестирічної солдатської науки Себастян завжди робив так, як хотіла Анна. Він не вважав це розпущеністю. Просто цілком не знав, що потрібно малим дівчатам (з хлопцем було би інакше - Себастян дуже добре пам’ятав, як відчував себе у різних порах дитинства - але, може, і гірше, бо невідомо, чи в сина відбувалося би все так само), і вважав, що маленьким людям добре відомо, коли добре, а коли зле. Головний підсумок дитинства - співвідношення між сміхом і плачем. Ялівцівських жінок, котрі намагалися прилучитися до виховання Анни, Себастян просто не допускав до дитини, а їхні поради знехтував. Хоч через перебудову корчми вільного часу лишалося дуже мало, Себастян щодня розповідав доньці все, що вивчив із життя тварин.

3. Корчму переробили на відкритий у кількох місцях бар, більше подібний на город. З речей у барі (крім столів і лавок) було лиш те, що зроблене з прозорого шкла.

Переважно воно було зайняте зрізаними квітами.

4. Тим часом Анна дедалі більше часу проводила з тваринами.

Особливо вона любила слимаків. Себастянові слимаки подобалися, бо здавалися виховними. Їх стриманість і беземоційність примушує уважніше думати про слимачі потреби, симпатії, бажання і наміри. Цілковито інші манери поведінки, самовираження і спілкування дають більший простір для взаємного пізнавання. Анна чулася щасливою, коли клала