Читати книгу - "Сезон гроз"

від шиї. Банг розриває дитину, як печене курча. А коли ще дати їм гостре знаряддя, ха! От тоді влаштують таку різанину, що сідайте, прошу. Коли спробувати розпитати Ортолана, той правитиме, наче гібридизація — це такий спосіб ліквідації генетичних хвороб, мимритиме про підвищення імунітету щодо інфекцій, всякі там старечі баляндраси. Але я знаю своє. І ти теж знаєш своє. Такі екземпляри, як Буе й Банг, як те щось, з чого ти здер бляшку Ідаррана, годяться тільки для одного: вбивства. І гаразд, бо мені саме потрібні були знаряддя для вбивств. Я сумнівався у своїх власних здібностях і можливостях в цьому сенсі. Як виявилося, даремно сумнівався.

— Але чародії з Ріссбергу схрещують, мутують і генетично модифікують далі, від світання до смеркання. І мають численні здобутки, напродукували таких гібридів, що вдавитися можна від здивування. Самі-то вони думають, які ці гібриди корисні, як вони полегшать і уприємнять людське існування. От ще трішки — і створять кобіту з ідеально рівною спиною, одночасно можна її ззаду грати, викладати пасьянс і ще де є келих шампанського поставити.

— Але повернемося ad rem, себто до моєї наукової кар’єри. Тут я відчутними успіхами похвалитися не міг, довелося подбати про їх видимість. Пішло як по маслу.

— Ти знаєш, що існують світи, відмінні від нашого, доступ до яких нам заблокувала Кон’юнкція Сфер? Універсуми, звані рівнями стихій і парастихій? Заселені істотами, званими демонами? Досягнення Альзура et consortes пояснювано тим, що вони здобули доступ до цих рівнів та істот. Зуміли цих істот викликати й підпорядкувати собі, оволодівши їхніми таємними науками. Думаю, що то маячня й брехні, але всі в це вірять. А що робити, коли віра така сильна? Я мусив впевнити Ріссберг, що вмію викликати демонів, щоб мене вважали за близького до відкриття таємниць давніх майстрів. Ортолан, який колись справді з успіхом займався гоецією, не хотів навчити мене цього мистецтва. Дозволив собі образливо низько оцінити мої магічні здібності й порадив знати своє місце. Що ж, заради власної кар’єри — знатиму. До якогось часу.

Чорний кіт, знуджений погладжуванням, зістрибнув чародієві з ніг. Змірив відьми́на холодним поглядом жовтих, широко розкритих очей. І пішов собі, задерши хвоста.

Геральту чим далі, тим більш складно було дихати, все його тіло дрижало і він ніяк не міг стримати це дрижання. Ситуація виглядала не найліпше і лише дві обставини були позитивними і вселяли надію. По-перше, він все ще жив, а поки живеш — сподівайся, як повторював у Каер Моргені його наставник Весемир.

Другою позитивною обставиною були роздуте его й самовпевненість Дегерлюнда. Виглядало на те, що чародій як з юних літ закохався у власні промови, так це почуття й залишилося головною пристрастю його життя.

— Раз я не міг стати гоетом, — вів далі чародій, погойдуючи медальйоном і все ще насолоджуючись власним голосом, — то мусив прикидатися гоетом. Вдавати. Відомо, що викликаний гоетом демон часто виривається і сіє знищення. Ну то я й посіяв. Кілька разів. Вирізав до ноги кілька селищ. А вони повірили, що то демон.

— Ти б здивувався, які вони легковірні. Якось я відтяв пійманому селюкові голову і самозникним кетгутом пришив замість неї цапину, замаскувавши шов гіпсом і фарбою. А тоді продемонстрував це моїм вченим колегам як теріоцефала, результат надзвичайно складного експерименту в області створення людей зі звірячими головами. На жаль, експеримент вдався лише частково, бо згадуваний результат не вижив. Можеш собі уявити — повірили! Я ще вище піднявся в їхніх очах. Весь час чекають, коли я створю щось таке, що виживе. Я їх у цій надії підтримую і частенько пришиваю якісь довбешки до безголового трупа.

— Але це так тільки, дигресія. Приказка, а не казка. Про що це я? Ага, про вирізані селища. Як я й сподівався, вчені з Ріссберга вирішили, що то витівки демонів або одержимих ними енергуменів. Але я помилився, переборщив. Одним лісорубським селищем ніхто б не перейнявся, але ми вирізали кілька. Головним чином, стараннями Буе й Банга, хоч і я приклався, в міру можливостей.

— В тій першій колонії, в Тисах чи якось так, я не надто відзначився. Коли побачив, що виробляють Буе з Бангом, знудило мене, весь плащ обблював. Довелося викинути. Плащ з першорядної вовни, обшитий срібними норками, сто корун коштував! Але потім пішло мені краще. По-перше, я почав одягатися відповідніше, по-робочому. А друге, — воно мені сподобалося. Виявилося, що то чимала приємність — відрубати комусь ногу і дивитися, як кров цебенить з обрубка. Або ж око комусь вибити. Або вирвати з розтятого живота повну жменю паруючих кишок… Гаразд, закінчуватиму. Разом з сьогоднішнім, вийшло того майже півсотні осіб обох статей різного віку.

— Ріссберг прийшов до висновку, що слід мене стримати. Але як? Все ще вірили в мою силу гоета і боялися моїх демонів. А ще більше боялися розлютити закоханого в мене Ортолана. Ти, відьми́не, мав бути розв’язком.

Геральт дихав неглибоко. І набирався оптимізму. Він вже бачив значно краще, тремтіння припинялося. Його організм міг перебороти більшість відомих токсинів; на щастя, також і вбивчу для звичайної людини отруту білих скорпіонів. Симптоми, спершу небезпечні, поступово слабли й щезали в ході досить швидкої нейтралізації. Дегерлюнд про це не знав або ж, через свою самовпевненість, не взяв до уваги.

— Я довідався, що вони хочуть напустити тебе на мене. Не стану приховувати, я злегка злякався, чував вже про відьми́нів теє і сеє, а про тебе — особливо. Побіг, як ошалілий, до Ортолана: рятуй, мій майструню коханий. Коханий майструньо спершу мене вибештав і налаяв, що негарно вбивати лісорубів і щоб таке було востаннє. Але потім порадив, як тебе піддурити і заманити в пастку. Як піймати з допомогою телепортаційного сігіла, який він сам кілька років тому витатуював на моєму мужньому торсі. Однак заборонив тебе вбивати. Тільки не думай, що через доброту. Йому потрібні твої очі. Точніше, йому йдеться про tapetum lucidum, шар тканини, яка покриває зсередини твої очні яблука, підсилює і відбиває світло, що потрапляє на фоторецептори, завдяки чому ти, як кіт, бачиш вночі і в темряві. Найновіша idée fixe Ортолана — забезпечити всьому людству можливість котячого бачення. В рамках приготування до такої високої мети він має намір прищепити твоє tapetum lucidum якійсь черговій мутації, котру саме творить, а tapetum для пересадки мусить походити від живого донора.

Геральт обережно поворушив пальцями і долонею.

— Ортолан, високоморальний і милосердний