Читати книгу - "Повна енциклопедія тваринництва"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Профілактика. Насамперед необхідно усунути подразник.
Забої
Етіологія. Механічне пошкодження тканин зі збереженням цілісності шкіри внаслідок ударів тупими предметами, копитом, рухомим механізмом, при транспортуванні. Внаслідок сильних ударів можливі запалення навколишніх тканин і переломи кісток.
Клінічні прояви. У місці травми виникає гаряча, болюча припухлість. Зовнішні покриви ділянки забою на 2–3 добу набувають синьо-чорного, а потім – зелено-жовтого кольору. У разі розтрощення кінцівки можлива асептична лихоманка.
Лікування. Забезпечують спокій, шкіру змащують спиртовим розчином йоду або водним розчином марганцевокислого калію. У разі сильних ударів для профілактики розвитку патологічних процесів у сухожиллях та суглобах першої доби призначають холод і в’яжучі засоби, тисні пов’язки, компреси. Ветеринарний лікар призначає спеціальне лікування залежно від показань.
Профілактика. Полягає в дотриманні правил і норм утримання тварин за статевими групами, дотриманні правил транспортування та огородженні механізмів, що працюють.
Опіки
Етіологія. Пошкодження шкіри і прилеглих тканин, що виникає в результаті впливу високої температури (термічні опіки), хімічних речовин (хімічні опіки), електричного струму та променевої енергії.
Клінічні прояви. Ураження за термічних опіків бувають 4 ступенів: I ступінь – ураження поверхневих шарів епідермісу, гіперемія, незначний набряк шкіри; II ступінь – ураження всього епідермісу з утворенням пухирів, наповнених рідиною рожевого кольору; III ступінь – ураження всієї товщі шкіри, потових і сальних залоз, шкіра стає холодною, щільною; IV ступінь – обвуглювання тканин, які перетворюються в масу буро-чорного кольору. Якщо від опіку постраждало до 10 % поверхні тіла, це опікова хвороба.
Лікування. У разі термічних опіків обробляють обпечені місця марлевими тампонами, змоченими у розчинах дубильних і коагулювальних речовин (розчином марганцевокислого калію, спиртовим розчином таніну, розчином йоду), мазями Вишневського, «Рятівник», «Левомеколь», з антибіотиками.
Хімічний опік виникає внаслідок впливу на шкіру кислот, лугів, негашеного вапна, брому, фосфору тощо. Кислоти нейтралізують розчином натрію гідрокарбонату та молоком, луги – розчином оцтової кислоти, ціанисті сполуки – розчином марганцевокислого калію, фтористий водень – сульфатом магнію. Надалі проводять лікування опіку як термічного.
Електротравма виникає в разі натрапляння тварин на оголені проводи, що перебувають під напругою, ураження розрядом блискавки тощо. Вона характеризується важким станом тварини: хвора худоба лежить, пульс рідкісний, дихання переривчасте. Крім місцевого лікування опіку, необхідно дати травмованій особині засоби, що стимулюють серце (кофеїн, камфора) і дихання (лобелін), також показаний сульфат магнію для зниження внутрішньочерепного тиску.
Профілактика. Попередження та усунення факторів, що спричиняють опік.
Флегмона
Етіологія. Гостре гнійне запалення з подальшим некрозом (омертвінням) клітковини й тенденцією до переважання гнійної інфекції. Виникає патологічний стан у разі потрапляння в тканини високовірулентної інфекції з фурункула, абсцесу та інших гнійних ділянок. Інфекційне начало проникає в тканини через зовнішні покриви або лімфогенним шляхом.
Клінічні прояви. Спостерігається обширна припухлість, що поширюється на всю ділянку, сильна болючість. Хвороба супроводжується підвищенням температури тіла до 40 °С і вище. Спостерігається пригнічений стан тварини, погіршення апетиту.
Лікування. На початку захворювання призначають теплові процедури: зігрівальні компреси, припарки, грілки, тепле укутування з одночасним даванням протисептичних засобів – сульфаніламідів, антибіотиків. У випадках стрімкого розвитку процесу ймовірне хірургічне втручання.
Профілактика. Фактором у розвитку процесу є травмування тканин (забій).
Фурункульоз
Етіологія. До цієї хвороби може призводити тривале забруднення шкіри, розчухи та інші ушкодження шкірного покриву, полігіповітамінози й порушення обміну речовин, а також себорея (захворювання, що характеризується посиленням функції сальних залоз) та акне (гнійники).
Клінічні прояви. Стафілококове гнійно-некротичне запалення волосяного мішечка, сальної залози, а також прилеглої клітковини, що супроводжується утворенням фурункула – конусоподібної, дуже болючої щільної припухлості завбільшки з лісовий горіх. Найчастіше вражаються відкриті та з незначною кількістю волосся частини тіла.
Лікування. Полягає в оброблянні ураженої ділянки шкіри йодованим, саліциловим чи камфорним спиртом або розчином діамантового зеленого. Застосовують також іхтіол із парафіном, сухе тепло й ультрафіолетове опромінення. Після розрізання фурункула рекомендовано антибіотикотерапію, введення в раціон вітамінних препаратів, новокаїнові блокади та інші лікувальні процедури залежно від ступеня розвитку патологічного процесу.
Профілактика. Зводиться до усунення причин хвороби, призначення полівітамінних препаратів та миття ураженого місця дьогтьовим милом.
Хвороби похідних шкірного покриву (хвороби копитець)
Основною причиною хвороб копитець є відкриті й закриті ушкодження, незадовільне утримання, неповноцінне годування, неправильна постановка кінцівок, порушення правил догляду за копитцями. Деформування або надмірне розростання рогу копитця спричиняє зв’язаність рухів, напружену ходу та кульгавість.
Асептичний пододерматит
Етіологія. Запалення основи шкіри копита, що виникає під час перегонів дрібної рогатої худоби на щебеневому ґрунті, у разі ударяння підошви або стінки копитця. Під час потрапляння анаеробної інфекції може розвинутися гнійний пододерматит.
Клінічні прояви. Тварина стоїть, широко розставивши ноги або схрестивши їх. Якщо розчистити копитце, можна виявити червонувато-жовте, жовте, червоно-фіолетове плямисте забарвлення рогу. У разі гнійної форми копитце гаряче, а в разі його дослідження щипцями спостерігається сильна болючість.
Лікування. Необхідна м’яка підстилка, внутрішньовенно вводять розчин новокаїну. У перші дні на ділянку копитця прикладають холод, на 3–4-у добу призначають теплові процедури. За наявності рани проводять обробляння йодоформним ефіром, розчином фурациліну або риванолу, на рану накладають пов’язку з різними антисептичними порошками, мазями. Змінюючи пов’язку, застосовують ванни з гіпертонічними розчинами середніх солей з додаванням антисептика.
Профілактика. Дотримання правил утримання тварин. Правильно розчищене й обрізане копитце попереджає розвиток різних хвороб.
Флегмона вінчика
Етіологія. Виникає під час потрапляння в тканини з фурункула, абсцесу та інших гнійних процесів високовірулентної інфекції. Фактором у розвитку процесу є травмування тканин.
Клінічні прояви. Запалення розташованої під основою шкіри вінчика клітковини, що характеризується кульгавістю опорної кінцівки, появою припухлості на передній і міжкопитній поверхнях, що нависає у вигляді манжет над вінцевим краєм копитної стінки, пригніченням тварини, зниженням удою.
Лікування. Необхідні спокій, м’яка і щедра підстилка, новокаїнова блокада з антибіотиками, на ділянку ураження накладають спиртовисихні пов’язки до появи гною.
Профілактика. Недопущення факторів, що спричиняють захворювання.
Хвороби нервової системи
Характерними ознаками ураження окремих частин нервової системи є парези, паралічі, судоми, непритомність.
Парез характеризується зниженням скорочувальної функції м’язів і слабкою тактильною чутливістю. Під час паралічів м’язи не скорочуються зовсім, повністю відсутня чутливість у зоні іннервації. Судомами називають мимовільні м’язові скорочення, що виникають у вигляді нападів різної сили. Вони бувають тонічними (тривале напруження м’язів) і клонічними (синхронні товчкоподібні скорочення м’язів, що мають обмежений або поширений характер). Непритомністю або непритомними станами називають тимчасову втрату реакції на зовнішні подразники.
У дрібної рогатої худоби можуть траплятися енцефаліт (запалення головного мозку, яке часто протікає одночасно із запаленням спинного мозку – енцефаломієлітом), менінгіт (запалення оболонок головного та спинного мозку), пахіменінгіт (запалення твердої мозкової оболонки) та лептоменінгіт (запалення м’якої мозкової оболонки), які виникають на тлі інфекційних та інвазійних захворювань. Їхніми основними ознаками є порушення координації рухів, ослаблення умовних рефлексів, а також паралічі, парези тощо.
Хворих тварин найкраще ізолювати в темних приміщеннях, давати полівітамінні препарати, заспокійливі засоби (аміназин, барбітал-натрій) та інші ліки, призначені ветеринарним лікарем.
Сонячний удар
Етіологія. Важке ураження центральної нервової системи, спричинене інтенсивною і тривалою дією прямих сонячних променів на голову тварини. Відбувається сильне нагрівання речовини мозку, після чого швидко настає параліч важливих мозкових центрів.
До сонячного удару призводить тривале перебування під прямими сонячними променями, порушення серцевої діяльності, нестача води.
Клінічні прояви. У тварин спостерігають стомлення, рясне потовиділення, зниження нервово-м’язового тонусу, реакції
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повна енциклопедія тваринництва», після закриття браузера.