Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

.

Всі були приголомшені.

,

На їхню думку, цей молодий пан не любив блукати. Але Брандо побачив, що Нічний Тигр і Багр ось-ось підуть за ним, і махнув рукою.

.

Нічна пісня Тигр, Багр, залишайся тут. Дозвольте мені трохи побути на самоті. Ви вдвох повинні відпочити і підготуватися до майбутньої подорожі.

.

Нічна пісня, Тигр і Багр злякалися.

?

Поодинці?

Серед сенійців існував відомий звичай, який полягав у тому, що душа людини після смерті залишатиметься поруч із живими, захищаючи їх від суворого середовища Шварцвальду для наступних поколінь. Саме тому вони будували довгі будинки для померлих і влаштовували найважливіше місце зборів племені.

.

Саме тому душі померлих змогли пережити кожну мить життя і смерті разом з живими.

.

Однак у цей момент ця священна довга хата поклала початок суперечці.

Не згоден! Юнак, який говорив раніше, похитав головою, Сіфрід вдалося врятувати з великими труднощами, а це означає, що богиня Нія не хоче бачити такого результату. Але тепер ми повинні відправити її назад? Що це означає?

,

Якщо ми не відправимо її назад, ми всі помремо, сказав худорлявий чоловік середніх років похмурим голосом Звичайно, ми не хочемо, але у нас немає іншого виходу.

?

Невже ми не бачили достатньо смертей? Мати Сіфріда теж пішла з цього світу з тієї ж причини, але все заради інших. Це святий заповіт нас, Сеня! Брендель зціпив зуби. Мати Сіфріда покинула цей світ з тієї ж причини.

.

Звичайно, якщо одного разу плем'я потребуватиме мене для виконання цієї місії, я скажу те ж саме Він глянув на юнака Що нам зараз потрібно, так це наполегливість і спокій. Не забувайте, що плем'я не покладалося на імпульс, щоб вижити до сьогоднішнього дня.

Болтон, Сіфрід – твоя дочка. Як ти гадаєш? Він обернувся до старого.

Чоловік середніх років схрестив руки і не сказав ні слова.

?

Невже немає іншого шляху? Юнак зціпив зуби: Як ми можемо віддати свій народ?

?

Чому б нам не піти в ліс?

.

Старець похитав головою. Урожай на полях ще не був зібраний, і якби вони зараз сховалися в лісі, то їх спіткала б лише доля замерзнути або померти з голоду.

?

Тоді ми просто будемо спостерігати, як Сіфрід викидає своє життя?

Так не скажеш. Барон сказав, що хоче взяти Сіфрід як свою прийомну дочку. Хіба він не казав, що поки ми відправимо Сіфрід, нам не тільки не доведеться ховатися в лісі, ми навіть зможемо стати справжніми громадянами

.

Хтось у натовпі говорив тихим голосом.

.

Всі замовкли. Прийняти Сіфрід як свою прийомну дочку? Всі знали, що барон бреше. Як Господь міг прийняти Сенію? Навіть якби вона була наполовину ельфійкою, він ніяк не міг цього зробити.

Більше того, всі знали, якими брудними та мерзенними були ці вельможі.

Вам не соромно говорити такі слова? Юнак холодно глузував.

?

Це може бути так, але у нас немає іншого вибору. Якщо Старійшина вважає, що воно того варте, ми можемо битися з цими покидьками своїми мечами та списами. Бузина? Чоловік середніх років холодно пирхнув.

.

Суперечка в Лонгхаусі ставала все гучнішою і гучнішою, поки не дійшла до зовнішньої сторони будівлі.

Він тихо сидів на камені і дивився на маленьку дівчинку, що сиділа навпочіпки біля нього, її зелене волосся спадало водоспадом. Остання зі спокійним виразом обличчя дивилася на мурах на землі, наче й не чула суперечки в Довгому домі.

?

Сіфрід, Юнак нарешті заговорив Ви розумієте мої слова, чи не так?

.

Дівчинка трохи злякалася.

.

Вона підняла голову і подивилася на нього своїми смарагдово-зеленими очима.

.

Вибачте, старший брате Їй було важко говорити, але цього разу вона заговорила мовою Круза.

���

Все гаразд, Брандо похитав головою, я знаю, що ти намагався захистити себе в цей час. Сіфрід здається дуже розумною дитиною

Дівчинка посміхнулася. Її посмішка була дуже мила.

,

Вона на мить подумала і сказала: Старший Брате, Старший Брате, я приведу тебе в ліс. А ще я знаю ліс. Мамо, навчи мене

Брандо відчув, як його серце пом'якшується, але він зітхнув і похитав головою.

Сіфрід, навіть якщо ти приведеш нас до лісу, навіть якщо тебе тут не буде, барон все одно знайде нас. Ви розумієте? Юнак говорив ельфійською мовою.

Сіфрід на мить здригнулася, і її обличчя швидко стало похмурим.

Мені шкода. — прошепотів Брандо.

.

Дівчинка закусила губи.

.

Але саме в цей момент суперечка в Лонгхаусі стала більш запеклою.

.

Примітка автора: Спочатку я планував сьогодні оновити список персонажів і реорганізувати рівні та спорядження. Але останні кілька днів мій настрій нестабільний, болять плечі та шия. Я не можу змусити себе це зробити. Я можу лише попросити вибачення у всіх, хто тут знаходиться, особливо у сестри Багряної. Завтра обов'язково оновлю. Я зараз піду відпочивати. Дякую.

.

Також, згідно з планом, має бути ще два розділи для Лагідних слів надії. Після цього ми перейдемо до наступної частини історії. Якщо ви хочете знати, що буде далі, будь ласка, перейдіть до розділів і прочитайте більше.

218

Розділ 218

Тільки-но Брандо закінчив вибачатися, як сварка в Лонгхаусі переросла на новий рівень.

!

Вибуху! Юнак грюкнув руками по дерев'яному столу, його вени випиналися. Не згоден! Сіфрід ще дитина! Вона дочка леді Саллі! Вона все ще дочка леді Саллі! Ми – чоловіки племені! Чоловіки, ви збираєтеся проміняти життя дитини, щоб вижити?

?

Чи зможете ви це зробити?

?!

Чи зможемо?!

.

Гуркіт юнака відлунював у Довгому домі. Всі перезирнулися, але ніхто не наважився відповісти. Болтон схрестив руки перед грудьми і промовчав. Старець тихо зітхнув. Він підвів голову і закліпав старими каламутними очима.

.

Всі глибоко вдихнули.

Хто це? — спитав Брандо, дивлячись на Довгу хату.

Брат Тох. — відповіла дівчинка ельфійською. Вона закліпала очима, і голос її звучав, наче в лісі дзвенить низка срібних дзвіночків.

.

Брандо кивнув.

.

Довга хата якусь мить мовчала.

.

Достатньо. Худорлявий чоловік середніх років протяжно зітхнув і похитав головою. Будь ласка, ви сказали досить. Більше не робіть нам боляче.

Дядько Кліфф! Юнак стиснув кулаки.

Цього достатньо. Ми це розуміємо. Але ми – Сеня. Ви розумієте? Така доля випала на нашу долю. Життя і смерть не залежить від нас.

.

То, ти ще пам'ятаєш членів нашого племені, які замерзли в лісі? — тихим голосом спитав