Читати книгу - "Екзорцист"

Каррас підвівся з лавки й усміхнувся.

— Ага, смійтеся, — буркнув детектив, понуро дивлячись на Карраса. — Насолоджуйтеся собою, отче, смійтеся, скільки завгодно. — Але тоді він і сам пустотливо всміхнувся, явно задоволений собою, глянув на Карраса й сказав: — Я оце пригадав. Вступні іспити, щоб стати полісменом. Коли я їх складав, там було таке запитання: «Що таке рабієс і що з цим треба робити?» І хтось дав таку відповідь: «Рабієс — це єврейський священик, і я для нього зроблю все, що зможу». Кіндермен підніс угору руку й сказав: — Чесно! Так і було! Клянуся Господом!

Каррас тепло йому всміхнувся.

— Ходімо, я проведу вас до авта. Ви запаркувалися на стоянці?

Детектив подивився на нього, не бажаючи підводитися.

— То це вже все? — розчаровано спитав він.

Священик нахилився, поставивши ногу на лавку і впершись у коліно рукою.

— Послухайте, я справді нічого не приховую, — сказав він. — Справді. Якби я знав такого священика, якого ви розшукуєте, то принаймні сказав би вам, що така людина існує, не називаючи його імені. А тоді, мабуть, повідомив би про це керівництво. Але я не знаю нікого, хто бодай віддалено відповідав би образу людини, яку ви шукаєте.

— Ну ясно, — мовив Кіндермен, дивлячись під ноги й знову запхавши руки до кишень пальта. — Якщо на те пішло, я ніколи й не думав, що це міг би бути священик. Справді не думав. — Він підвів голову й кивнув у бік нижньої стоянки студентського містечка. — Я там запаркувався, — сказав він. Тоді підвівся, і вони рушили стежкою до головної будівлі. — Якби я висловив уголос, кого справді підозрюю, — вів далі детектив, — ви б подумали, що я збожеволів. Не знаю, — похитав він головою. — Не знаю. Усі ці секти, усі ці культи, де вбивають безпричинно… різні думки лізуть у голову. Щоб не відстати в наш час від життя, — поскаржився він, — треба бути трохи хворим на голову. — Він повернувся до Карраса. — А що це у вас на сорочці? — поцікавився він, кивнувши на груди єзуїта.

— Тобто?

— Та на футболці. Той напис. «Філософи». Що це таке?

— О, я просто одного року навчався в Меріленді, у Вудстоцькій семінарії, — пояснив Каррас. — Я там грав у бейсбольній команді нижчого рівня, і ми називалися «Філософами».

— Ага, зрозуміло. А команда вищого рівня?

— «Теологи».

Легенько всміхнувшись, детектив подивився на стежку.

— «Теологи» — «Філософи» — 3:2, — мовив він.

— Ні, «Філософи» — «Теологи» — 3:2.

— Та звісно, я це й мав на увазі.

— Звісно.

— Дивні речі, — замислено зронив детектив, — дуже дивні. Послухайте, отче, — сказав він, повертаючись до Карраса. — Послухайте, лікарю. Я збожеволів чи все ж таки тут, у Вашинґтоні, може відбуватися якийсь відьомський шабаш? Тепер, у наші дні.

— Ой, та годі вам, — глузливо зронив Каррас.

— Ага! Отже, може!

— «Отже, може»? Як це розуміти?

— Гаразд, отче, тепер я буду лікарем, — проголосив детектив із переможним виглядом, штрикнувши повітря вказівним пальцем. — Ви ж не сказали «ні», а знову вдали із себе мудрагеля, уникнувши відповіді. А це вже засіб оборони. Можливо, ви боїтеся виглядати надто довірливим: забобонний священик перед раціоналістом Кіндерменом, перед живим утілення Віку Освіти й Розуму, що іде поруч із вами! Ану, подивіться мені в очі й скажіть, що я помиляюся! Ну ж бо, подивіться! Гляньте! Не бійтеся!

Каррас повернув голову й з дедалі більшою повагою почав придивлятися до Кіндермена.

— Що ж, вельми проникливо, — зізнався він. — Чудовий хід!

— От і добре, — сказав Кіндермен. — Тепер запитую ще раз: чи може в окрузі Колумбія існувати якась відьомська секта?

Каррас знову замислено глянув на стежку.

— Ну, я цього не можу знати, — мовив він, — але в Європі є міста, де відбуваються чорні меси.

— Тобто тепер, у наш час?

— О так, тепер. Фактично в Європі центр сатанинського поклоніння розташований в Італії, у Турині. Дивна річ.

— Чому так?

— Бо там зберігається плащаниця Христа.

— Ви маєте на увазі поклоніння сатані, як колись, отче, у давнину? Знаєте, я читав, до слова, про ці речі, із сексом, статуями й хтозна-чим іще. Не хочу викликати у вас огиду, але невже це все відбувалося? Насправді?

— Я не знаю.

— Лише скажіть вашу думку, отче. Усе гаразд. У мене немає «жучків».

Каррас криво посміхнувся детективові, а тоді знову задивився на стежку.

— Ну гаразд, — мовив він. — Я думаю, що це справжні речі, точніше, я маю таку підозру, і більшість моїх розважань засновані на патології. Отже, чорні меси. Вони відбуваються. Але всі, хто беруть у них участь, страждають на серйозний психічний розлад, і то вельми специфічний розлад. Цей розлад має фактично клінічну назву — «сатанізм», і це стосується людей, які не здатні дістати сексуальне задоволення, якщо це не пов’язано з якимись блюзнірськими діями. Тому я думаю…

— Себто «підозрюєте».

— Так, я підозрюю, що чорні меси служили просто виправданням для цього.

— Служать.

— Служили й служать.

— Служили й служать, — луною озвався детектив. — А яку назву має психічний розлад, коли особа прагне, щоб останнє слово завжди залишалося за нею?

— Каррасманія, — відповів з усмішкою священик.

— Дякую. Це була прогалина в моїх широких пізнаннях про химерні й екзотичні речі. Але тим часом, ви вже мені вибачте, як пояснити всі ці речі, пов’язані зі статуями Ісуса й Марії?

— Що саме?

— Чи це правда?

— Ну, гадаю, це може зацікавити вас як полісмена. — Наукова зацікавленість єзуїта явно зростала, а його рухи пожвавішали. — В архівах паризької поліції й досі зберігається справа двох ченців із монастиря неподалік… чекайте-но… — Він почухав потилицю, намагаючись пригадати місцевість. — Так, здається, того, що в Крепі, — сказав нарешті він. Тоді знизав плечима. — Ну, але яка різниця. Десь там поблизу. Так от, двоє ченців прийшли в один готельчик і почали агресивно вимагати, щоб їм дали ліжко на трьох… для них обох і для статуї Діви Марії в людський зріст, що її вони принесли із собою.

— Яке жахіття, — зронив Кіндермен.

— Без жартів. Але це зайвий раз підтверджує, що те, про що ви читали, засноване на фактах.

— Ну так, усе, що пов’язане із сексом, можливо, але це зовсім інша історія. Хай там як, але що ви думаєте про ритуальні вбивства, отче? Це правда? Скажіть мені! Використання крові новонароджених немовлят? — Детектив покликався на ще одну річ, вичитану в книжці про чаклунство, — опис того, як священик-розстрига під