Читати книгу - "Танець МечІв , Arachne "

Масамуне трохи схилив голову, його обличчя стало серйозним і зосередженим. Він розумів, що на його плечах лежить відповідальність за команду. Він знав, що ця подорож — не просто місія, а їхня остання спроба звільнити себе і цей світ від нескінченної загрози.

Мурасаме стояв трохи осторонь, його обличчя все ще виражало напругу, але тепер у його очах була рішучість. Він усвідомив, що ця битва — не просто шанс довести свою силу, а й його власну нагоду впоратися з минулим і захистити тих, кого він любив. Його гордість і рішучість поступилися місцем справжньої відповідальності.

Фудзісане, дивлячись на друзів, відчув хвилювання, але також і надзвичайний спокій. Він знав, що їхнє завдання складне, але якщо вони діятимуть спільно, вони зможуть подолати всі перешкоди. Він вірив у кожного з них.

Дзуйхо та Інугамі Куроші також стояли в тиші, усвідомлюючи, що їхня місія — не просто битва, а випробування їхніх зв'язків, вірності та рішучості. Вони знали, що кожен крок та кожен вибір матимуть значення.

Мудрець, бачачи їхню готовність, трохи кивнув.

— А тепер ідіть. Проведіть цю ніч у тиші, пориньте в медитацію. Відкрийте свої серця і звільніться від усіх сумнівів, які можуть послабити вас у майбутній битві. Завтра ви поїдете в минуле, і ви повинні бути готові залишити все, що заважає вам стати справжньою одиницею.

З цими словами він подивився на кожного з них, його очі були сповнені смутком і надією, наче він прощався з тими, хто збирався вирушити в дорогу, з якої могло не бути повернення.

Юнаки, розуміючи, що вони мають важливу ніч, вклонилися своєму наставнику і, обмінюючись короткими поглядами, повільно покинули його будинок, прямуючи до місця, де вони могли знайти спокій і усамітнення.

Ця ніч була присвячена медитації та підготовці. Кожен із них поринув у тишу, звільняючись від старих образ, прощаючи один одного і себе.

Ця ніч була особливою. Її тиша, її таємничість, наповнена світлом зірок, здавалася самою природою, що закликає юнаків до глибокої медитації. Кожен з них знайшов відокремлене місце в саду, щоб поринути у свої думки і підготувати душу до майбутньої місії.

Масамуне вибрав місце під старим квітучим деревом сакури. Його улюблене місце завжди приваблювало його гармонією та тишею, і він сів, заплющивши очі, щоб очистити розум. Його думки стосувалися як майбутньої місії, а й ролі лідера, покладеної нею Мудрецьом.

Він глибоко вдихнув, уявляючи собі команду кожного зі своїх товаришів, і спробував зрозуміти, що саме заважало йому довіряти Мурасаме. Він усвідомив, що його потреба в порядку та контролі заважала йому прийняти рішучість та пристрасть товариша. Відчуваючи своє серце наповненим світлом і спокоєм, він прощав Мурасаме за спалахи, за імпульсивність, і прощав себе за зарозумілість, яка іноді змушувала його відчувати себе вище за інших.

Цієї ночі Масамуне знайшов рівновагу в собі, здобувши силу не тільки для керівництва, але і для того, щоб бути частиною команди, а не тільки її лідером.

Мурасаме вибрав місце біля ставка, його відображення у воді здавалося йому майже чужим, і це змушувало його задуматися про свою природу, про той вогонь, що завжди палав усередині нього, спонукаючи до дії. Він сів навколішки і подивився на своє відображення, бачачи в очах рішучість і гнів, які вели його в бою, а також тіні образи.

Він задумався про те, що його почуття суперництва з Масамуне - це його власна слабкість, його страх бути не тим, ким він хотів бути. Він зітхнув, заплющивши очі, і, ледве стримуючи почуття, дозволив собі відпустити це прагнення бути першим. Він розумів, що іноді його лють була перепоною для команди, і він мав навчитися контролювати її заради інших.

Цієї ночі Мурасаме відчув, що його сила не тільки у вогні, а й у умиротворенні, і він набув гармонії, яка дозволила йому пробачити Масамуне і самого себе за їхнє безперервне суперництво.

Дзуйхо влаштувався на невеликому пагорбі, звідки відкривався вид на зоряне небо. Вдивляючись у мерехтливі світила, він почував себе сполучною ланкою між друзями, тим, хто міг врівноважувати та заспокоювати їх. Він заплющив очі, і в його голові спливли образи майбутньої битви, його відповідальність та страх перед невідомістю.

Але він також зрозумів, що йому самому не вистачає впевненості, що він дуже часто прагнув бути нейтральним, уникаючи ухвалювати власні рішення. Його доброта і турбота про друзів були важливими, але в серці він усвідомив, що іноді не висловлював себе так, як міг би.

Цієї ночі Дзуйхо пробачив себе за боязкість і нерішучість і дав собі обіцянку стати сильнішим, щоб стати не просто підтримкою, а й активною частиною команди, яка готова бути поруч із ними до кінця.

Інугами Куроші усамітнився під кам'яним ліхтарем, оточений густими деревами, що приховували його від зайвих поглядів. Він завжди відчував себе в тіні, ніби його місце — не поряд з іншими, а трохи осторонь. Його серце зберігало багато темних думок та страхів, і він звик приховувати їх навіть від своїх друзів.

Він сів, склавши руки на колінах, і відчув тягар тієї самотності, яку завжди приховував за своєю мовчазністю. Він зрозумів, що його відчуженість заважала йому відкритися перед іншими, що його страх бути вразливим не давав стати ближче до команди.

Цієї ночі Інугамі Куроші дозволив собі визнати свою слабкість і свою потребу близькості, він прощав себе за минулі помилки і обіцяв бути більш відкритим з друзями, щоб бути не тільки силою, а й надійним товаришем.

Фудзісане вибрав місце на невеликій галявині, оточеній бамбуковими чагарниками, де віяв легкий нічний вітер. Він сидів, заплющивши очі, відчуваючи, як цей вітер приносив йому спокій і відчуженість. Він відчував особливий зв'язок із командою та знав, що його відповідальність — це не лише бути частиною команди, а й її моральною опорою.

Але в його серці все ще лишався страх, страх втратити когось із них. Він розумів, що його сила і його твердість можуть іноді перетворюватися на впертість, на жорсткість, що заважає йому відкритися перед товаришами і довірити їм свою турботу. Він знав, що його страхи є частиною його, але він не міг дозволити їм керувати собою.