Читати книгу - "Конкістадор"

найціннішою здобиччю його експедиції. На них був закарбований детальний маршрут, що поєднував його батьківщину, яку наразі ще не відкрили білі люди, з Новим Світом. Якщо хтось знайде ці карти, то за нинішнього співвідношення сил це буде кінцем для Теночтитлана й решти держав у Долині. Хай там як, а прохання, яке мав білий касик, було нездійснимим. Кетца та Маоні накреслили плани рідної землі, островів у затоці, частини узбережжя Нового Світу й найістотніше — накреслили шлях, яким поєднувалися усі ці території. На картах позначалися відстані, морські течії, напрямки вітрів і прибережний рельєф, на них точно зазначалося, за скільки днів можна подолати відстань від однієї частини суходолу до іншої. З іншого боку, Кетца просто гадки не мав, як влаштовано східну частину світу. Тому він би не спромігся накреслити карту земель, про які нічого не знав. Незважаючи на те, що молодий капітан знав окремі подробиці про Індії, Катай, Сипанго та Молуккські острови, він нічого не міг розказати про обриси цих земель, про річкові та океанічні течії і внутрішні моря. Поза тим, Кетца гадки не мав, де саме маври блокують торговельні шляхи.

Кетца у відчаї зізнався Кейко, що ніколи не зможе забрати її з собою: він не готовий виконати умову, яку поставив йому білий касик. Дівчина із Сипанго, як завжди сяйливо усміхнувшись, попрохала добути для неї паперу та чорнило.

Тієї ж таки ночі Кейко, зігнувшись у три погибелі, сидячи долі по-турецькому, створила найпрекрасніший витвір живопису, який лишень довелося бачити Кетці. Тримаючи у руках три пензлі, різні за товщиною, дівчина лише за згадками намалювала карту земель, у яких побувала, й морів, які перепливла, коли її викрали із Сипанго й переправили до Іберійського півострова. Невгамовна цікавість та бездоганна майстерність у живописі та каліграфії дозволили Кейко відтворити карти, складені капітанами, з якими вона пропливла півсвіту. Руки її літали вгору-вниз із граційністю танцівниці, залишаючи по собі обриси заток, островів та півостровів, котрі, наче перлини, поволі нанизувалися у намисто. На папері дивовижним чином з’являлись обриси річок, озер, внутрішніх морів, пустель та гірських хребтів. І спостерігаючи за тим, як дівчинка у лагідному сяйві лампадки відмежовує воду від суходолу, Кетца щомиті більше втрачав голову від кохання. Споглядаючи за створенням цього нового світу — з нічого, немов створюваного божествами, — юнак мовчки поклонявся Кейко, наче богині. І ось, поволі, поки Кейко створювала карту, завдяки порухам її рук, достоту як у переказах про творення світу, з’являлися країни з чудовими й незнаними назвами: Гог та Магог, Каулі, Тибет, Маабар, Мелібар, Реобар, Сонкара, Зулістан — Кейко промовляла ці назви, лагідно усміхаючись і мало не пошепки. А посеред суходолу з’являлися внутрішні моря: море Гелан, Велике море. Південніше від земель окреслились зовнішні моря та океани: море Сін, Кон-Сон, Індійське море й чимало інших з такими чудернацькими назвами, що Кетца навіть запам’ятати їх не міг. Дивлячись на ці карти, що створила рука Кейко, Кетца нарешті пізнавав форму всесвіту — у такому вигляді, у якому завжди уявляв. Але найголовніше — син Тепека сповнився переконанням, що ця дівчина з’явилася у його житті, щоб докреслити половинку його душі, якої бракує.

Кетца був присутній при остаточному створенні земної сфери. Поєднавши власні карти з картами білих людей та доповнивши їх малюнком, який щойно створили чарівні руки Кейко, Кетца ставав першою і єдиною людиною, перед очима якої постане цілковите відображення Землі. Жодного золота чи срібла, ніяких прянощів не вистачить, щоб розплатитися за таке знання. Людина, яка володіє такими картами й могутнім військом, зможе заволодіти світом.

Довершивши свій дивовижний малюнок, Кейко накреслила маршрут, яким поєднується східний край землі, Сипаго, із західним — Севільєю. Ця лінія розкреслювала води, створюючи щось на зразок чоток, намистинки яких мали назви Хінг’янг, Толоман, Петан, Каїл, Семенат, Аден, Вавилон, Александрія, за ними — Егейське море, біля самісіньких воріт моря Середземного, і наприкінці шляху вимальовувалися обриси Іберійського півострова.

Таким маршрутом користувалися пірати та багато купців, шлях не був таємним, але пройти ним могли лише ті, хто поукладав угоди з військом Магомета й безліччю ватаг Близького та Далекого Сходу, які перекривали дорогу мандрівникам. Кетца не міг показати цей шлях як новинку. І тоді він накреслив маршрут набагато південніше, майже біля краю світу. Відверто кажучи, син Тепека домалював цей вигаданий край зображеннями вихорів, прірв та чудовиськ. Кетца лише переніс на папір найпрадавніші жахіття тубільців, які гадали, що світ — то площина, яка зненацька спадає у прірву. А поза тим він додав ще один застережний захід: Кетца не лише позбавив карту обрисів своєї батьківщини, але й заповнив простори Атлантичного океану нескінченними бурями, проваллями, морськими драконами й вогняними мурами. Так Кетца забезпечував собі переконання, що жоден мореплавець не опиниться поряд з межею, за якою води падають у прірву, а отже, він особисто стане тим нахабним капітаном, керманичем флотилій, котрі наважаться поплисти у цей бік, і тоді він стане просто-таки незамінним. Поза тим, жахливий краєвид на заході його карти віднадить найсміливішого адмірала від бажання кидатися у цей океан, сповнений небезпек, а значить, дорогу на Теночтитлан — принаймні на деякий час — буде закрито.

У білого вождя від хвилювання руки затрусилися, коли він узяв карту з накресленим на ній маршрутом в Індії і навіть далі — до самого Сипанго! Але згодом на його обличчі проступило вагання: скільки ж небезпек чатувало на цьому шляху. Утім, ось просто перед ним стоїть капітан, який не лише спромігся подолати всі небезпеки, але й ладен знову повторити свій подвиг, поєднавши Схід та Захід. Касик був у захваті й навіть пообіцяв молодому мореплавцеві аудієнцію особисто з королем. Певна річ, обіцяв він не через добродушність, а тому, що правитель Уельви найперше потребував гарантій, що чужинець не продасть свою таємницю португальцям.

Кетца добувся однієї з найголовніших своїх цілей — потрапити у самісіньке серце ворога.

9

Ім'я Бога

Дорогою до столиці королівства Кетца побував у багатьох провінціях. Й ось що він пізнав у цій подорожі: те, що білий вождь називав Іспанією, насправді було поєднанням різноманітних народностей, які навіть спілкувалися різними мовами. На території, яка поступалася розмірами країні мешиків і народи якої здебільшого розмовляли науатлем, було стільки мов, скільки син Тепека зроду не чув. Основним чинником, який гуртував їх, певно, була війна з військом Магомета — тривала боротьба з маврами, які оселилися на півострові на багато віків. Протистояння спільному ворогові, мусульманам, створило національну спільноту, яка