Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

Мене здивувало тільки останнє .

- Ти ж не збираєшся після вечері за кермо ?-спокійно спитала я .
- Боїшся що від одного келиха мене розвезе ?- усміхнувся хлопець.
- Просто не хочу, щоб трапилася якась біда .
- Гаразд , я викличу таксі ...- він так усміхнувся , наче йому сподобалося що я командую.

- Та що може бути від одного келиха ?- штовхнула мене під столом Іра .

Здається , наша розмова не дуже подобалася подрузі . І я вирішила залишити їх поки що вдвох .

- Мені треба у вбиральню , я скоро .- усміхнулась я дівчині і встала з-за столу .

Якщо чесно , то я бачила як Іра хоче побути на одинці з Данею . І почала придумувати причину , щоб швидко втекти . А дивлячись на те що брат хлопця не з'явився , то, мабуть його і не буде .

Побувши у вбиральні хвилин з десять я вигадала що сказати і поспішила до зали .
Вже здалеку бачила як не задоволено поглядає по сторонах подруга , а от Даня навпаки .
Він дивився в мій бік і на його обличчі красувалася усмішка .

- Вже принесли замовлення . Сідай скоріше , а то все охолоне .- повідомив хлопець, як тільки я підійшла і приступив до вечері .
- Дякую ...

Я сіла на своє місце і подивилася на Іру, але подруга відвела погляд .
Що це з нею ?
Хотілося спитати її , та біля Дані вирішила промовчати .

- Емма, що скажеш ? Як тобі салат ?- спитав хлопець .
- Дуже смачно , дякую .

В ресторані , справді , смачно готували . І салат , і гарячі страви на вигляд і смак були неперевершені . І вечір був би прекрасним , якби не мовчання Іри .
З того часу , як я залишила їх вдвох з Данею , від подруги я не чула жодного слова .
Вона навіть не дивилась в бік хлопця , а коли я ловила її погляд , то Іра просто з сумом опускала очі .
Це засмучувало .
І я хотіла дізнатися причину .

- У вас щось сталося поки мене не було ?- нарешті не витримала я .
- Ти про що ?- усміхнувся Даня .

І я подивилася вичікувально на дівчину .

- Все гаразд.- тихо відповіла вона .

І це була не правда .
Я вже казала що Іра чудово вивчила мене за два роки . Та я також розумію подругу з пів слова , а то і без слів .
І зараз вона брехала .

Я піднялася зі свого місця і хотіла вивести її поговорити , але мене зупинив знайомий голос.

- Невже я так спізнився ? Дівчата вже йдуть ?- спитав за моєю спиною чоловік .

Я точно чула цей голос ...
А повернувши голову відразу згадала де ...

- Емма ?- здивовано спитав чоловік.
- Привіт , Марк ...
- Яка неочікувана зустріч ...
- Не те слово .

Я чудово пам'ятала друга Адама . І побачити його тут , зараз ...було для мене сюрпризом . І для нього , схоже , також...

- Ви знайомі ? - піднявся з місця Даня .
- Перетиналися...- стримано відповів чоловік.
- Тим краще , веселіше пройде вечір . А це Іра , подруга Емми .- сказав Даня і сів на своє місце.

- То ти вже йдеш ?- підійшовши ближче , спитав мене Марк.

І я просто сіла на своє місце ...

Перед очима наче крутилися кадри з того самого вечора , коли ми їздили з Адамом на мотоциклі... І наша перша ніч ...
Тільки не знову ...
Я хочу забути .
Та життя підкидає мені нові і нові згадки про нього .

- Ти все ще працюєш в готелі ?- спитав Марк .
- Так .
- Вони з Ірою разом працюють .- додав Даня .
- Разом ? Всі номери обслуговуєте разом ?- кутики губ чоловіка поповзли вгору .

І я одразу зрозуміла натяк ...
Отже , він знає .
Звичайно , він же друг Адама.

- Ми прибираємо в номерах , з яких вже виїхали гості готелю . І це все .- дивлячись йому в очі відповіла я .

Чоловік дивився прискіпливо , не відводячи погляду . Але мене це не лякало . Він хоче побачити правду , хай бачить .

- Друзі давайте ще вип'ємо . Бро, ти замов собі що-небудь .- втрутився Даня .
- Ти б не пив більше .- дивлячись на брата , вимовив Марк .
- Ну от , ви що з Еммою зговорилися . Не пий , і не пий ... Я не сяду за кермо . Викличу таксі .- обурювався хлопець вже підкликаючи жестом офіціанта.

***

Таксі довелося викликати Маркові . До кінця вечора Даня вже ледве міг йти самостійно .
Але мене турбувала подруга .

Навіть з появою Марка , вона ледве сказала два речення . А це на неї було зовсім не схоже . І я не могла дочекатися, щоб вже сісти в машину і дізнатися в чому ж причина .

Вийшовши з ресторану , біля стоянки нас чекали дві машини таксі . Одна для хлопців , інша для нас .

Іра відразу пішла до машини , а я зробивши кілька кроків вперед наткнулася поглядом на припаркований поруч байк .
Це був саме той мотоцикл на якому мене катав Адам ... Вочевидь , він належав Маркові .
І ноги самі понесли мене до нього ...

Неможливо забути те , що я відчувала ... Те , що я відчуваю досі ...
В горлі пересохло , а очі наповнилися сльозами ...

- Нам треба поговорити .- за спиною тихо промовив Марк .

І я зрозуміла відразу , про що піде мова...