Читати книгу - "Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева"

Частина 27

Рай не триває вічно, це я зрозуміла сповна. Колись при зустрічі, ти повинен був сказати мені бувай...

POV Алекса
Сонце ще не встало, але я вже прокинулася. Поруч із правого боку лежав Адам і мирно спав. Він такий милий коли спить, ніколи б не подумала, що він величезний чорний вовк. Він мій вовк...
Я взула капці й сонна, поперлася у ванну. Та вже, ну й видок. Волосся було заплутане, губи припухлі й на всьому цьому тлі шикарно виднілися засоси на шиї. Картина справжнього Пікассо... Блека. Тримайте мене семеро, я так втомилася. Сподіваюся, батьки ще не прокинулися, бо не дуже хотілося мати проблеми з самого ранку. Краще вполювати одного величезного вовка, який залишився в нашій спальні...

Мої губи скривилися в усмішці...

Повернутися чи що, назад? Так, мабуть, так і зроблю...
Я повернулася назад у кімнату, але Адама вже не було... я якось уже й розчарувалася. Ще раз оглянула всю кімнату, але так і не знайшовши Альфу, я думала піти одягатися, як зі спини мене обхопили руки і гарячі губи припали до шиї. Ось хитренький...

Подумки застогнала ... або все таки в слух ... Альфа злегка торкнувся язиком моєї шиї, а потім прикусив шкіру.

- Солодка...- прошепотів вовк.

- Адаме, де ти був? - Запитую я. Господи, я відчула його руки на моїй талії і немов попливла. Хіба можна так гостро відчувати...? Здається, так-а-а...

- Пізніше розповім, мила... - він різко розвернув мене, і пристрасно поцілував у губи. Наші язики сплелися немов у спекотному танці. Чорт, я готова душу дияволу продати.

- Отже, що ти вигадав на сьогодні? - Мене і справді цікавило на той момент це питання, щоправда, одразу ж в інший момент, його руки стягнули з мене халат. І він різко розвів мої ноги. Попередньо поклавши на ліжко.

- Трахати тебе цілий день, - прошепотів В..вовк. Він знову перейшов до моєї шиї, і зручно влаштувався між ніг. А-а-а-а, я зараз почну кричати.

- Чи вистачить сил... - спробувала відповісти я, але стогін, який так несподівано зірвався з глибин моїх грудей, перервав промову.

- Ти не впевнена в мені? - рикнув Мій Звір, і почав з жадібністю кусати і смоктати мої груди.

- Я не впевнена в родичах, милий... .

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно