Читати книгу - "(не) Ідеальний бос , Аксінія Найт"

* * * Від імені Ніколь * * *

Дівчина сиділа в обіймах Алекса і зовсім не хотіла переривати їхній контакт. Вона відчувала те дивовижне тепло, яке виходило від нього. Якоїсь миті дівчина відчула, що ніби вони справжня пара. Але дивлячись на його зовнішність було складно припустити, що всередині ще може бути захована ніжність.

Але Ніка не будувала жодних надій та ілюзій щодо цього чоловіка. Вона розуміла, що їхні власні принципи не дадуть їм спокійно навіть розпочати стосунки. Рано чи пізно на роботі підуть плітки за їхньою спиною. А дівчина дуже цінувала це місце. Свого часу їй з головою вистачило історії з Діланом Хейзом, щоб не піддаватися більше спокусі.

Але коли Алексіс запросив її просто на вечерю, дівчина не змогла промовчати, хоча їй до шаленства хотілося погодитися. Це була складна внутрішня боротьба із самою собою.

– Невже немає нікого, хто міг би тобі скласти компанію? – вона сама відчула, як у її словах чітко чувся сарказм. Але реакція боса змусила дівчину різко замовкнути. Його щире зізнання вибило Ніку з колії. Вона зовсім не очікувала, що так зачепить чоловіка своїм питанням.

Дівчина залишилася сама сидіти на дивані, коли Алекс відійшов до свого столу, і від цього всередині виникло незвичне відчуття порожнечі. Їй стало напрочуд холодно без його обіймів.

Коли він різким тоном покликав її, щоб відвезти додому, усередині Ніки все перевернулося. В один момент вона відчула, що сама зруйнувала той незримий зв'язок, що склався між ними в кабінеті. Боячись передумати, дівчина зупинила його одним жестом і погодилася на вечерю.

Алексіс відразу помітно розслабився і не заперечував. І вже незабаром вони приїхали до одного з найдивовижніших місць, яке Ніколь доводилося зустрічати. Вона ніколи раніше не знала про цей заклад. Чоловік із задоволенням розповів історію цього ресторану. Весь їхній спільний вечір пройшов у досить розслабленій обстановці за приємними бесідами на різні теми.

– Дякую, що погодилася розділити зі мною цей вечір, – у його голосі звучала непідробна щирість. Та й сама дівчина була рада так приємно і легко закінчити весь цей божевільний день.

Алекс, як і обіцяв, після вечері відвіз її додому. І коли вона вже збиралася вийти з машини, зненацька зупинив дівчину. Його очі вперше горіли незнайомим вогнем. Навіть було помітне хвилювання та деяка нерішучість.

– Ніколь... Я не прошу в тебе нічого... Крім одного... Не відштовхуй мене... - їй хотілося щось відповісти йому, зупинити від цього безумства, тільки правильні слова було дуже складно підібрати. Але його прохання звучало щиро. Чоловік просив Ніку бодай подумати. Всередині неї всі почуття та емоції вже давно змішалися.

Вона швидко вискочила з машини і піднялася на поверх. Коли дівчина увійшла до квартири, то навіть не роздягаючись, просто сповзла по стінці. Її знову накрило усвідомлення того, що сталося цього вечора. Адже, крім публічного приниження від колишнього боса, Ніколь дозволила собі показати свою слабкість перед Алексом.

Адже, що б не відбувалося між ними, він завжди буде для неї босом. І його принцип – відсутність відносин на робочому місці – явно виник недарма. А вона не хотіла робити те, про що потім може пошкодувати.

Тільки ось сьогодні стерлися всі кордони, і Ніка зовсім не знала, що робити. Вона не знала, яким буде для неї наступний ранок і як поведеться її нинішній бос. А їй зовсім не хотілося втратити роботу.

«Догралася дівчинка… Закохалася в того, хто веде гру в життя…» – втомлено зітхнула Ніколь і вирушила відразу в душ, щоб змити з себе весь бруд після зустрічі з колишнім босом.

Розташувавшись зручніше на ліжку, дівчина взяла до рук светр, від якого тягнувся стійкий аромат одеколону Алекса.

У такій позі вона й заснула, вимотана емоційно. Тільки замість звичайних снів, які вона постійно бачила, їй снився чоловік із синіми очима, що горіли полум'ям. Від його погляду все всередині дівчини тяглося до нього і не дозволяло розслабитись у його присутності. Коли тепле проміння сонечка розбудило Ніку з незачиненого шторами вікна, вона всіма силами намагалася згадати свій сон. Але нічого не виходило, залишивши лише ледь помітне почуття спокою у душі.

Нашвидкуруч поснідавши, щоб не запізнитися, Ніколь вирушила до ресторану. За часом вона прийшла раніше, ніж зазвичай, але одразу зайшла в роздягальню, щоб одягнути свою форму. Коли вона вже готова була виходити на кухню, двері трохи відчинилися. На порозі стояв сам Алекс Коулман.

– Міс Флорес… – покликав чоловік тоном у своїй звичайній жорсткій манері, від чого всередині все завмерло. Після вечірньої розмови дівчина найбільше боялася, якою буде його реакція вранці. І знову перед нею стояв хазяїн ресторану. Вона підняла свій погляд і мало не впала від несподіванки. Чоловік зачинив за собою двері так, щоб раптом ніхто не зайшов усередину. – Ніколь... – сказав ім'я він вже набагато м'якше, помітивши, що дівчина була одна в приміщенні, і відразу уклав її у свої обійми.

Ніка була шокована такою поведінкою боса, але не могла відмовитись від можливості знову відчувати його у безпосередній близькості.

– А якщо нас хтось тут побачить? – обережно запитала вона тихим схвильованим голосом, але навіть не намагаючись вирватися з його міцних рук.

– Тоді дочекайся, будь ласка, вечора, після закриття ресторану. Я відвезу тебе додому, і ми зможемо поговорити спокійно, – відповів Алекс, ніжно провівши рукою по її волоссю. Коли Ніка підвела голову, то помітила, що чоловік трохи посміхнувся, чекаючи відповіді.