Читати книгу - "Блогерка для бандита, Джулія Рейвен"

Стиснувши до скреготу зуби, я пригнічую бажання прокоментувати його репліку. Нехай думає про мене що хоче. Мені байдуже. Завтра поговорю з ним спокійно і піду додому. Як я бачу, він і сам не проти позбутися мене.

Вичавивши невелику кількість гелю, я потягнувся за мочалкою, але отримала невдоволене:

— Руками... Помий мене руками...

Я насилу проковтнула усі слова обурення і тільки мовчки кивнула. Серце в грудях тріпотливо стиснулося від цього відчуття. Доторкнутися до нього? До його досконалого тіла, яке тільки поліпшилося до неможливості з часом? Ох... Я вже й забула, як це.

Я розтерла до густої піни гель і, зволікаючи буквально секунду, заковзала долонями по грудях Діми. Обережно, неквапливо, щоб не зачепити випадково грубий поріз.

Колишній не рухався, лише вимірював мене якимось новим, нерозбірливим поглядом.

Піднявшись навшпиньки, я потягнулася намилити шию Діми і випадково торкнулася своїми грудьми його. На мить наші погляди перетнулися, і час, здавалося, зупинився. Навколишній простір розчинився. Тільки наші погляди і вируючі всередині емоції. Його антрацитові очі — грізні і небезпечні, у відображенні яких я бачила своє спотворене відображення. В мене перехопило подих від відчуттів, що заполонили душу від звичайного зорового контакту. Не знаю, що це було: гнів, ненависть, туга…

Не знаю, що на мене найшло, але я сама потягнулася до вуст колишнього.

Ніби я потрапила в залежність, і мені терміново потрібна доза наркотику у вигляді його поцілунку. Ніби я помру, якщо не відчую його вуста на своїх. Ніби… ай, та не має значення. Тому що Діма відповів. Поглиблюючи наш, він руками грубо стискав мою талію, попу… і цілував. Цілував, ненадовго відривався, ніби не вірив, що це реальність, і знову цілував. Дико, пристрасно, бажано. Не дозволяючи відсторонитися ні на міліметр далі.

Його дотики передалися тріпотливим жаром, який прокотився миттєво через всі хребці, від шиї до куприка, і розтіклися хвилями тремтіння по кінцівках.

Боже, як же це було чудово. Гордість помахала білим прапором і поспішила драпонути світ за очі. Соромно визнавати, але я сумувала. Шалено сумувала за його натиском, поцілунками… і я сумувала за Дімою.