Читати книгу - "Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Час плинув. Майже нічого не змінилося, окрім того, що Льє перестав на мене гарчати, а як тільки доїдав вечерю, одразу ж тягнув мене до спальні. Або ні. Бувало, ми до неї просто не доходили.
Він був надзвичайним коханцем, навіть зі своїм мізерним досвідом, я це розуміла. І ще, я розуміла, що закохуюсь в нього.
Можливо, це сталося раніше, просто я не помічала. Я хотіла тримати своє серце закритим, тому опиралась як могла.
Ми сиділи на дивані. Ельф розчісував моє волосся.
– Ти готова спробувати? – спитав він м'яко.
Я трохи напружилася.
– Так.
– Ні, моя дівчинко, так не піде. Розвернись до мене лицем, – я зробила як він попросив – довірся мені, – він погладив мене по щоці – глибоко вдихни й видихни, я порахую до трьох, а потім спробую, якщо буде боляче, одразу кажи, домовились?
– Добре.
Його очі більше мене не лякали, тож, коли вони засвітилися я була спокійна. Ельф взяв мене за руку.
Спочатку нічого не відбувалося, а потім в мене здавило скроні та сперло подих.
Мені здавалося, що я пірнула у глибоку чорну річку, і не можу ані говорити, ані кричати.
Відкрила очі й побачила, що лежу на березі озера, попереду височів білий, наче сніг замок.
Тіло відчувалось якимось дивним, глянула на свої руки, вони виявились маленькими, як у дитини, опустила очі нижче. Худі ноги, пласкі груди, на очі налізло біле волосся.
Що це, духи забирай, таке?!
Я закричала.
Мене знов наче огорнула вода з усіх боків.
Наступне, що я побачила – це Бальмон який дивиться на мене із виразом нескінченного подиву на обличчі.
– Як, заради богині, ти це зробила? – тихо спитав він.
– Зробила що? – не зрозуміла я.
– Ти залізла в мою голову.
– Що?!
– Я б теж хотів зрозуміти, що це таке було, – сказав спокійно.
– А ти щось бачив?
– Ні, – відповів напружено – зате добре відчув, що бачила ти.
– Послухай Льє, я… я не хотіла, я не навмисно! Ти ж не думаєш, що я …я зробила тобі боляче?
Він зітхнув.
– Заспокойся, люба. Ні, я не думаю, що ти зробила це навмисно, і мені не було боляче. Просто, ти на якийсь час наче стала моїми очима. І це дивно. Треба спробувати ще.
Я замотала головою.
– Ні, ні!
– Флоро, не бійся!
– Ні, я не хочу! Мені було холодно, і боляче, і здавалося, що от-от задихнуся.
Він притяг мене до себе й обійняв.
– Що ж, добре, тоді наступного разу.
Того ж дня прийшла відповідь від стража зі служби магічного надзору, він писав, що Цепеса звільнено, а донос який він зафіксував на папері не підтвердився. Моя сусідка все заперечувала.
– Що ж, одною проблемою менше! – сказала я Льє.
– Не хочеш це відсвяткувати?
Я вигнула брови.
– Ми могли б кудись піти. Все одно завтра вихідний. До того ж, хоч я і намагаюсь тебе розважати – він обійняв мене і нахабно стис мої груди – утім, тобі, певно тут сумно самій. Наступного тижня мені нарешті відкриють доступ до бібліотечних кристалів спостереження, тож, я буду зайнятий пошуком хоч якихось зачіпок.
– Думаєш, ти зможеш побачити хто вкрав артефакти?
– Не знаю, можливо, може відбиток аури, або ж магічний слід. Щось повинно бути. То що, підеш зі мною?
– Куди?
– Це сюрприз.
– Підеш? – його руки вже задирали спідницю і стискали мої сідниці.
– Піду.
– Не можу чекати більше. – прошепотів мені на вухо. Я відчувала його збудження.
Заставивши мене спертися руками на крісло, і зірвавши з мене трусики, він одним плавним рухом увійшов в мене й одразу ж почав рухатись.
Я сильніше вчепилася у спинку і застогнала.
Я не могла б сказати, що мені подобалось більше, коли він бував ніжним, чи коли вбивався в мене ось так, наче дикий звір.
Дуже скоро нас обох накрило хвилею насолоди.
– Ти мене з розуму зводиш, Флоро, я тільки про тебе і думаю. – проговорив він притискаючи мене до себе.
– Я теж про тебе думаю.
– Сподіваюсь, що так і є. – він посміхнувся.
Коли я прокинулася наступного ранку, ельфа не було вдома.
Повернувся він тільки після обіду із великою синьою коробкою, перев'язаною білою стрічкою.
Я сиділа на дивані.
Підійшовши до мене, поставив коробку на підлогу.
– Це тобі! – він схилився і коротко поцілував мене в губи.
– Що це? – спитала здивовано.
– Відкрий і дізнаєшся.
Я обережно розв'язала бант і відкрила кришку. Почувся тихий шурхіт. З коробки саме по собі повільно вилетіло плаття і зависло у повітрі. Насичено фіалкового кольору, з пишною спідницею, довгими рукавами й глибоким вирізом. Подібні фасони носили ельфійки.
Я простягнула руку і воно опустилося мені на коліна.
– Алеж… – почала я
– Це ще не все, дивись.
Я зазирнула і побачила такого ж кольору балетки з маленькими метеликами на носках. А ще, цілу гору білизни та панчіх.
– Ти впевнений, що ти все це для мене купив?
– Аякже, ти будеш носити – я дивитись, все чесно. – він хитро посміхнувся.
Я вагалася, все це було занадто дороге. Я покачала головою.
– Я не візьму, не можу!
– Чому?
– Тому що, це занадто!
– Флоро, перестань, я хочу, щоб ти сьогодні розважилась, якщо не подобається ця сукня, знайдемо іншу.
– Ти не зрозумів, вона дуже гарна, проте, все це не з мого життя.
Він присів переді мною і взяв за руку.
– Надінь хоч раз, для мене, га? – заглянув мені у вічі – Там, куди ми підемо, інакше не можна, ти розумієш?
Я кивнула.
– От і хороша дівчинка, а ввечері покажеш мені нову білизну, як тобі ідея? – він виразно пограв бровами.
Я посміхнулася.
– Дякую, Льє.
– Подякуєш вночі.
– Ти колись думаєш про щось інше? – хлопнула його по плечу.
– Так, час від часу, в тебе є дві години на збори, чекатиму тут.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко», після закриття браузера.