Читати книгу - "Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Вибач, це вже звичка, — задумливо промовила я й перевела погляд на дорогу.
— Позбувайся. Інакше я допоможу.
Я навіть думати не хочу, як він зібрався допомагати, тому просто промовчала. До самого дому в салоні машина панувала тиша. Зайшла в будинок, за мною зайшов Алекс. Двері зачинилися і все… більше нічого не буде, як раніше. Тієї ж миті, я відчула, як підійшов Алекс, стягнув з мене куртку і, взявши за руку, повів у кімнату… свою.
Наступної миті мене повалили на ліжко, а хлопець опинився зверху й зафіксував мої руки над головою.
— Я не повторяю одну й ту ж помилку двічі, — хитро промовив він і нахилився до мого обличчя. — Я думав, що почекаю, але ні — мій терпець увірвався, — пошепки додав хлопець і припав до вуст пристрасним поцілунком.
Я охоче відповіла. Що там казати, мене розпалили його поцілунки й дотики. І, чорт забирай, він класно цілується. Його вуста торкнулися моєї шиї, цілуючи, і явно збираючись залишити кілька слідів на ній. Від цих думок на моїх вустах з’явилася усмішка і я лише відхилила голову, прикриваючи очі від задоволення. До біса все, що було до й буде потім! Зараз є тільки я і Алекс, тільки ми…
Одна рука вампіра забралась мені під кофту, досліджуючи моє тіло й одночасно задираючи її. Іншою він все ще тримав мої руки. Я порухала ними, намагаючись вивільнитись — хотілось позбутися одягу, що так заважав, та хлопець тільки міцніше стиснув руки.
— Алексе, одяг… — мало не простогнала я від чергового поцілунку. Внизу живота вже давно все горіло.
— Я знаю, вогнику, — п’янко промовив він, хитро зблиснувши очима. Його погляд так і говорив «А я тобі казав, що не марно». От вампірюка бісів. Добився свого, тепер потішається. Спеціально відтягує! Ну я тобі покажу!
Я смикнула руками сильніше, вивільняючись, і повалила хлопця на ліжко, сідаючи зверху. Хитро усміхнулася.
— Тепер гратимемо за моїми правилами, — звабливо прошепотіла я, влаштувавшись зручніше. Алекс широко усміхнувся… до чортиків сексуально.
Наступної миті на підлогу полетіла його водолазка, моя кофта і джинси. Я проклала доріжку з поцілунків на торсі хлопця, одночасно розстібаючи пояс на його джинсах.
— Ісо… — прохрипів Алекс, а я усміхнулась. Я ще нічого не показала.
Вслід полетіли і його джинси. Невдовзі і спідня білизна. Керувала процесом я, хоч іноді Алекс хотів взяти верх наді мною. У якийсь момент у нього, навіть, вийшло і я знову опинилася під ним.
— Полюбляєш зверху? — запитав хлопець. У його очах танцювали бісики, а вуста знову торкнулися моєї шиї. Схоже, це його слабість.
— А ти не любиш, коли тобою керують? — натомість запитала я, хихикнувши.
— Звик бути головним. Та тобі можу поступитися, — прошепотів Алекс і поцілував мене, пришвидшуючись.
— А-алексе… — стогін зірвався з моїх вуст.
— Повтори моє ім’я ще раз…
— Спробуєш ще хоча б раз назвати мене на прізвище, покараю, вогнику.
— Щось зовсім не страшно, — я засміялась. Давно я не почувала себе такою задоволеною, такою… щасливою.
— Може й не страшно… — промовив він і усміхнувся, дивлячись на мене. — Ні, знаєш, краще не усміхайся так щасливо, а то всі хлопці до тебе прилипнуть.
— Так уже й усі…
— Мені краще знати, — гмикнув хлопець, накручуючи пасмо мого волосся собі на палець.
— Ревнивий?
— Жахливо, — відповів Алекс і, пригорнувши до себе, поцілував.
— Що я роблю, Алексе? — запитала я.
— Ти робиш те, чого хочеться, — відповів він, погладжуючи мою спину. –Тому, будь така ласкава, припини себе зупиняти й дай волю почуттям. Закохайся в мене повністю.
— Повністю? — я здивовано глянула на нього. Тобто…
— Якби ти нічого до мене не відчувала, ти б не погодилася на це все. Не відповіла б на поцілунки, не переспала б зі мною, — лукаво промовив Алекс.
— Невже мене так легко вивчити? — запитала я.
— Тебе важко розгадати, вогнику. Просто… я закоханий у тебе по самі вуха, і не можу не знати тебе, — усміхнувся він. — І зовсім трішки хитрощів, — хитро додав він. — Я кілька місяців просто спостерігав за тобою.
— То мені не здавалося! Як я тебе не впіймала? — обурилась я, а хлопець розсміявся.
— Я дуже сильно старався, Іс. Від тебе важко ховатися, — він погладив мене по голові, чмокнув у щоку. — Кохаю тебе, вогнику. І зроблю все, щоб у твоєму серці й у голові був тільки я, — додав він і зарився носом у волосся.
— Ти нестерпний, Алексе, — зітхнула я й заплющила очі. Як може людина одночасно бісити й подобатися?
— І все ж, щось ти в мені знайшла, — усміхнувся він.
— Це ти мене знайшов…
— Ну, нехай буде так… давай спати.
— Мій телефон… схоже, залишився в куртці, яка валяється на землі десь у вітальні.
— Хай там і лежить…
— Ну гаразд…
***
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Забудь мене, Впіймай мене, Ретта Кім», після закриття браузера.