Читати книгу - "Пригоди Олівера Твіста, Чарльз Діккенс"

Отак лагідно покартавши Фейгіна, містер Сайкс вихопив банкноту з його пальців і, холоднокровно дивлячись старому в очі, згорнув її і зав’язав у свою нашийну хустку.

- Це нам за наші клопоти,- сказав Сайкс.- Хоч належало б іще стільки ж. А книжки можеш узяти собі, якщо любиш читати. Як ні, то продай їх.

- Ой, які гарненькі,- мовив Чарлі Бейтс, кривляючись і вдаючи, ніби читає одну з книжок.- І як чудово написані, правда ж, Олівере?

Юний Бейтс був обдарований неабияким почуттям гумору, а тому, помітивши, з яким розпачем Олівер дивиться на своїх катів, він прийшов у ще більший захват.

- Це книжки одного старого джентльмена! - вигукнув Олівер, ламаючи руки.- Доброго, ласкавого старого джентльмена, який підібрав мене зовсім хворого, забрав до себе і врятував од смерті. Ох, будь ласка, поверніть йому все це - і книжки, і гроші! Мене залиште, мене не відпускайте хоч повік, але, будь ласка, будь ласка, поверніть йому гроші й книжки! Він подумає, що я украв їх. І старенька леді, і всі, всі, хто так дбав про мене, подумають, що я їх украв! Ох, згляньтесь на мене, поверніть їх!

І в нестямному розпачі Олівер упав навколішки перед Фейгіном, благально заломивши руки.

- Хлопець каже правду,- зауважив старий, нишком озираючи всіх присутніх і зсунувши кущуваті брови.- Твоя правда, Олівере, твоя правда. Вони й справді подумають, що ти їх украв. Ха-ха! - посміхнувся він, потираючи руки.- Це ж саме те, що нам треба, кращого ми б і не вигадали!

- Атож,- погодився Сайкс.- Я це відразу зметикував, як тільки побачив його в Кларкенвелі з книжками під пахвою. Нам таки пофортунило. Ті люди, певно, слиняві святенники, інакше вони не взяли б його до себе. І через поліцію вони його не шукатимуть - боятимуться, що їх змусять подати позов і малий врешті опиниться за ґратами. Тож він тепер наш з усіма бебехами.

Поки вони перемовлялись, Олівер переводив безтямний погляд з одного на другого, наче не розуміючи, що діється довкола, та коли Білл Сайкс замовк, він скочив на ноги й прожогом кинувся геть з кімнати, кричачи: «Рятуйте! Рятуйте!» - так несамовито, що в порожньому старому будинку луна загула аж до горища.

- Держи собаку, Білле! - скрикнула Ненсі і, підскочивши до дверей, зачинила їх за Фейгіном та обома його вихованцями, що кинулися навздогін.- Держи собаку! Він порве хлопчика!

- І добре зробить! - вигукнув Сайкс, намагаючись випручатися з рук дівчини.- Ану пусти, а то голову об стіну розчереплю.

- Бий мене, Білле, ріж мене! - кричала дівчина, щосили стримуючи його.- Але я не дам собаці порвати дитину, хоч убий, не дам!

- Не даси? - заскреготав зубами Сайкс.- Та я зараз саму тебе порву на шматки!

Грабіжник відштовхнув од себе дівчину в протилежний куток, і саме в цю мить повернувся Фейгін з обома злодійчуками, тягнучи за собою Олівера.

- Що тут коїться? - спитав старий, озираючись довкола.

- Дівка, здається, здуріла,- розлючено відповів Сайкс.

- Ні, не здуріла,- мовила Ненсі, бліда й засапана після боротьби.- Я зовсім не здуріла, Фейгіне. Не вір йому.

- Тоді замовкни й не галасуй, чуєш? - погрозливо глянув на неї старий.

- Ні, я не замовкну,- відповіла Ненсі, підвищивши голос.- Ну, що ти на це скажеш?

Містерові Фейгіну були добре знайомі звичаї й повадки тих представниць роду людського, до котрих належала Ненсі, а тому він дійшов висновку, що далі розмовляти з нею зараз небезпечно. І, щоб відвернути увагу присутніх, він обернувся до Олівера.

- Отже, ти хотів утекти, мій дорогесенький, га? - сказав він, беручи в руку сучкувату палицю, що лежала край каміна.- Га?

Олівер нічого не відповів. Він стежив за рухами старого й важко дихав.

- Ти кликав на допомогу, гукав поліцію, правда? - глузував Фейгін, хапаючи хлопця за руку.- Ми тебе вилікуємо від такої звички, паничику!

Він луснув Олівера по спині і замахнувся палицею вдруге, коли раптом Ненсі підскочила до нього, видерла палицю в нього з руки й пошпурила її в камін з такою силою, аж жарини бризнули на підлогу.

- Все, годі, Фейгіне! - вигукнула вона.- Хлопець у тебе в руках, чого тобі ще треба? Не мордуй його! Чуєте всі ви, не чіпайте його, а то я комусь із вас таке зроблю, що передчасно попаду на шибеницю.

Виголосивши цю погрозу, дівчина люто тупнула ногою й перебігла поглядом з єврея на грабіжника; кулаки її були стиснуті, губи стулені в тонку лінію, обличчя сполотніле від нестямного гніву.

Розгублено перезирнувшись із Сайксом, Фейгін спробував її утихомирити:

- Ну, Ненсі, так чудово ти ще ніколи не грала. Ха-ха! Моє серденько, ти справжня актриса!

- По-твоєму, я граю? - сказала дівчина.- Ну, то дивись, щоб я не переграла! Бо тоді, Фейгіне, тобі не минути лиха. Заздалегідь попереджаю вас обох: не чіпайте мене!

У знавіснілій жінці, надто коли до її природної запальності додаються нестяма і відчай, є щось таке, перед чим відступає більшість чоловіків. Старий побачив, що далі вдавати, ніби він сприймає лють Ненсі за гру,- безглуздо, і, мимоволі позадкувавши, кинув благальний, боязкий погляд на Сайкса, мовби натякаючи, що останнє слово тепер за ним.

Зрозумівши це німе благання і, можливо, відчуваючи, що він утратить гідність і авторитет, якщо відразу ж не приборкає міс Ненсі, містер Сайкс вивергнув з півсотні лайок та погроз безперервним суцільним потоком, який засвідчував його неабияку винахідливість. Проте вони не справили ніякого враження на ту, для кого призначались, а тому він удався до вагоміших аргументів.

- Це що таке? - вигукнув Сайкс, підкріпивши своє запитання дуже поширеним прокляттям, адресованим найліпшій окрасі людського обличчя; якби з кожних п’ятдесяти тисяч цих проклять на небі зважали бодай на одне, сліпота була б такою самою поширеною хворобою, як кір.- Що це таке? Хай мене грім поб’є! Та ти знаєш, хто ти й що ти?

- О так, це я чудово знаю,- істерично засміялася дівчина й похитала головою, марно силкуючись показати, що їй це байдуже.

-