Читати книгу - "Клас пані Чайки"

— А Мацек що думає? — спитала Каміла, утупившись у підлогу.

— Гадаю, тобі краще не знати, — відказала Малгося.

— Я піду, — вирішила Каміла й вийшла із класу.

Пані Чайка вислухала її розповідь на диво спокійно. Може, тому, що Каміла розказала про все? Спершу дівчина хотіла поговорити лише про реферат, але відразу розплакалася й крізь сльози оповіла про Міхалові почуття й про те, як це її дратує. Згадала й про Олека та його таємницю, пов’язану з керамікою, і про те, як він на неї образився. А все через Міхала. Зізналася навіть у тому, що на Андрія її яблучна шкірка вклалася літерою «М». Після цих слів учителька зробила те, чого Каміла від неї не сподівалася: пані Чайка просто обняла її.

«Нічого собі», — подумала дівчина, притулившись до плеча вчительки й вдихаючи запах її парфумів.

— Ніхто досі так не довіряв мені, — зворушено мовила пані Барбара. — Я почуваюся перед тобою в боргу.

Обидві замовкли, а тоді пані Чайка вирішила.

— Зробімо ось що: напишеш замість Міхала реферат. Але за те, що зізналася не відразу, я мушу тебе покарати. Підеш до бібліотеки й допомагатимеш обгортати книжки. Робитимеш це щодня, аж до зимових канікул. Я сама оголошу про це на уроці.

Каміла кивнула й хотіла вже йти, але вчителька зупинила її.

— Знаєш, добре всі конфлікти, суперечки й недомовки з’ясовувати до свят. Щоб, коли ділишся облаткою,[16] твоя совість була чистою. Розумієш, про що я?

— Авжеж, — відповіла Каміла й повернулася до кабінету.

На уроці класна керівничка повідомила про покарання для Каміли. Зробилося тихо — так, що, коли б у повітрі літала крихітна мушка, чутно було б її дзижчання. Першою порушила тишу Каська. Її вигук «Хто б подумав!» роздратував Малгосю, яка голосно заявила:

— Я! Бо я знала, що Каміла так зробить. Вона чесна!

І лише Чорний Міхал нічого не сказав. Замість того хлопець нервово креслив на аркушику хрестики й закарлючки, а в голові вирували різні думки. Лише вчора він сердився сам на себе й на весь світ, проколов циркулем Камілині очі на фотографії й не міг відповісти на питання: «Що мені в ній подобалося?» Сьогодні він знайшов на нього відповідь. Проте з тією рамкою в жабки все-таки вийшло негарно…

Каміла довго думала над словами пані Чайки про з’ясування суперечок і чисте сумління. Олек теж мусить у дечому зізнатися. Пояснити їй, у чому справа з тією керамікою. Чому тоді він їй збрехав? Чому, коли вони клеїли янголів для Малгосі, Олек сказав, наче робить це вперше. Каміла вирішила поговорити про це з Мацеком.

«Мабуть, після всього, що сталося, він не захоче зі мною розмовляти», — думала дівчина. Лише написавши реферат про Різдво, ялинку й колядки, Каміла наважилася надіслати Малгосі есемеску: «Хочу прочитати вам свій реферат, бо не знаю, чи вийшов вдалий». Домовилися побачитися в Мацека в четвер, бо в цей день Каміла не зустрічалася з Олеком, який ходив у тренажерний зал.

Реферат обом сподобався. Мацек лише порадив доповнити його цікавою гуральською[17] легендою про виникнення ялинки й іграшок.

— Тварини теж ішли вклонитися Ісусикові, й кожна щось несла, — розповідав він дівчатам. — Ведмідь видер із землі ялинку, а що був він ледачий, то не хотів її нести й тягнув по землі, доки вони йшли через усі країни. Навіть переходячи річки, ведмідь не піднімав деревця. А коли прийшов до маленького Ісуса, то подарував йому ялинку. Дорогою вода на гілках замерзла й скидалася на ялинкові прикраси. Гуралі кажуть, що відтоді ялинки почали прикрашати скляними іграшками.

Дівчатам легенда дуже сподобалася. Каміла вирішила додати її до реферату, але не знала, як запитати про це Мацека.

— Мацеку… Ти, мабуть, мене зневажаєш після цієї історії з рефератом? — тихо озвалася вона.

— Уже ні, — відповів хлопець. — Та коли пані Чайка вирішила покарати Чорного Міхала, а ти змовчала, я в тобі розчарувався. Він мені не дуже подобається, бо страшенно зарозумілий, але в цій ситуації повівся шляхетно. А ти ні. Ви обоє були несхожі на себе. І ще не розумію, що то за історія з рамками.

Каміла розповіла, як витягла аркушика з Міхаловим іменем і не знала, який подарунок купити, а продавчиня в крамниці порадила рамку для фото. Як потім зустріла в дверях Міхала й крізь вікно побачила, що й він купує те саме, що вона. І виявилося, що обоє мають однакові подарунки.

— А-а-а, — протягнув замислено Міхал. — Ось чому це його більше вразило, ніж реферат.

— А щодо Олека… — почала Каміла, — то він мені тоді збрехав.

— Коли? — запитав Мацек.

— Ну, коли ми робили для Малгосі подарунок. Сказав, що вперше щось таке робить. А пізніше виявилося, що ви познайомилися на заняттях з кераміки. Чому він це приховав? Крім того, пані Чайка мені нині сказала, що всі непорозуміння добре з’ясовувати перед святами, щоб, ділячись облаткою, мати чисте сумління. Але не знаю, як з Олеком про це поговорити. Ви по-іншому мене сприймаєте через історію з рефератом, а я по-іншому дивлюся на нього через цю брехню. Я намагалася виправити свою провину. А він?

— А ви давно знайомі? — поцікавився