Читати книгу - "Людина дивиться в завтра"

Так, почавши з майбутнього, ми через сучасне знову повернулися до нього. Людина на крилах «це мрія, а здійснити її допоможе біоніка «наука, яка щойно народилася. Ледь з’явившись на світ, вона зразу ж зробила відкриття там, де раніше не бачили нічого цікавого.

Варто згадати «лише самих видів комах у природі понад півмільйона, а морських тварин «сотні тисяч. Скільки ж несподіванок чекає на нас! Адже людина познайомилась поки що тільки з небагатьма представниками тваринного світу!

Знаменно, що інженер негайно став навчатися в природи. Він удосконалює свої машини і прилади, але він створює й нові.

Він проектує підземохід, маючи перед очима приклад крота. Він будує снігохід, спостерігаючи пінгвіна, котрий відштовхується від снігу ластами. Він створює паливні елементи, подібні до природних біохімічних, в яких працюють бактерії чи водорості. Який же простір відкриється перед ним, коли біоніка розгадає таємниці живих приладів і механізмів! Про що б він міг тоді помріяти?

У своїх мріях він продовжить насамперед подорож у світ малих величин «туди, де без приставки «мілі» та «мікро» не обійтись. Скориставшись прикладом надгострих органів чуття, які має в своєму розпорядженні природа, він створить прилади, що значно перевершують сучасні.

Тоді вимірюванню й спостереженню будуть доступні всі ті відстані, коливання, кількості речовин, світла й тепла, що нині недосяжні для нас. Тоді фактично відкриється ще один світ, як сталося недавно в астрономії: за межами нашої Галактики було виявлено величезну кількість інших галактик, цілий Мегасвіт.

Подібно до того, як надшвидкісна кінозйомка «лупа часу «дала змогу зрозуміти, яка велична мить, яка вона багата на події, так і проникнення за межі сьогоднішньої чутливості приладів, напевно, прочинить двері до над-малого.

З малого виростає велике. Адже маючи справу з неймовірно малими кількостями речовин, змогли відкрити й вивчити властивості нових елементів, добути речовину надвисокої чистоти, застосувати «мічені» атоми, розділити ізотопи.

Коли навчились приймати і підсилювати слабкі сигнали, слабкі струми і світло, тоді прочинили вікно у Всесвіт. Розширилась його досліджена частина, крім того, він виявився іншим «Радіовсесвітом, Всесвітом ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання. І були відкриті радіозірки та радіогалактики, зірки, що не світять, а лише гріють.

То чому не припустити, що тварини й комахи відкриють нам запону того, що нині приховано?

Хімік, наприклад, дістане змогу переконатися суто дослідним шляхом у наявності в морській воді величезної кількості елементів. Нині їх там виявлено сорок чотири. Немає сумніву, що повинні бути й усі останні, які входять до таблиці Менделєєва. Адже знаходять у тілах морських тварин ті елементи, яких не виявлено у воді. Просто ще немає надтонких методів аналізу, просто ми не вміємо поводитися з такими слабоконцентрованими розчинами.

Коли ж згадати про гігантський об’єм Світового океану, мале знову обернеться на велике. Дізнавшись усе про воду, ми зуміємо тоді до кінця використати «рідку руду». Вона постачатиме нам усі елементи менделєєвської таблиці…

Підвищиться точність наших навігаційних приладів. Це значить «літаки й кораблі, а в ще віддаленішому майбутньому і пасажирські геокосмічні ракети зможуть підтримувати безвідмовний зв’язок між найвіддаленішими точками нашої планети.

А розміри хоча б тих самих локаційних систем? Адже системи ці досить громіздкі й важкі. Проте ми не помічали цього, доки не втрутилась біоніка. Метелик сам малесенький, зате його інфрачервоний локатор, «а в тому, що він є, вчені вже переконались, «виявляє перешкоду за десятки кілометрів. І хто знає, може, завдяки метеликам та іншим комахам у багато разів зросте далекість нашого штучного бачення-електромагнітного, теплового, інфра» та ультразвукового!

Згадаймо перешкоди, це лихо всіх приладів, що мають приймати відбиті чи кимсь послані слабкі сигнали. Врешті, гострота такого бачення й залежить від того, чи зуміємо ми відрізнити потрібний нам сигнал від стороннього шуму. Кажан чудово відрізняє «свою» луну серед численних чужих звуків, у тому числі й серед крику та писку інших кажанів. От коли б довідатись, як він це робить! Тоді й перешкоди були б не страшні.

І останнє. Не виключена можливість, що ми виявимо в тваринному світі локаційні системи, які ґрунтуються на певних, поки що невідомих нам принципах роботи. Таке припущення все частіше й частіше висловлюють учені-біоніки.

Нічого неймовірного в цьому немає. Загадкове в поведінці тварин, їхніх звичках та способі життя буде з часом з’ясоване. Живі прилади послужать за прототипи нашим штучним органам чуттів, незрівнянно гострішим, ніж ті, що є тепер.

Отже, що дало б інженерові навчання в природи? Спробуємо перелічити.

Локатори, чутливіші за сучасні, як гадають, не менше ніж у двадцять мільярдів разів. Підводний радіозв’язок, котрий ми поки що не можемо налагодити. Прилади для просвічування земних надр, аж до найбільших глибин. Прилади, що дозволяють з величезною точністю визначати місцеперебування під водою, в земних надрах, у повітрі та в космосі. Нові «виявники» радіації. Нові прилади, здатні вловлювати запах, розрізняти найтонші кольорові відтінки. Вже чимало!

Інженер поки що не може сказати, яку будову матимуть нові прилади і чого від них конкретно слід сподіватись. Він лише виразно уявляє собі, де краще використати нагромаджені біонікою факти.

Він думає, наприклад, виготовити таке штучне око, яке зможе не просто сприймати видиме чи невидиме світло, як це роблять, скажімо, фотоелементи. Він прагне створити пристрій, що буде автоматично підсилювати контрастність зображення «згадаймо крабове око! І це дасть змогу дешифрувати аерофотознімки, розглядати телевізійні зображення, передані з великих висот, із супутників Землі та планет.

Лише фототека Місяця налічує вже тисячі знімків. У майбутньому станції-автомати передадуть фотознімки дальших наших сусідів-передусім Марса (першу таку спробу вже зроблено). Дуже важливо в найретельніший спосіб вивчити марсіанські фотокартки. Від цього залежить вирішення питання про марсіанські канали. Через те, що астрономи не можуть як слід розгледіти поверхню червонястої планети, яка перебуває за десятки мільйонів кілометрів од Землі, і виникла суперечка: є канали чи немає, є рослинність чи ні, є відкриті водоймища чи немає, і, власне, чи є марсіани? Можливо, суперечку буде вирішено ще до висадки на Марс перших космонавтів.

Інженер фантазує про те, що могла б ще зробити