Читати книгу - "Людина дивиться в завтра"

Перший же корабель китоподібної форми виявився економічніший за інші сучасні судна. Вже перші досліди зі штучною шкірою, що копіює дельфінову, дали цікаві результати. Дельфінова шкіра пронизана порами, через які виділяється особливе мастило. Тому під час руху його тіла у воді не виникає завихрень. Опір і тертя різко зменшуються, і дельфін може плисти з великою швидкістю. В глибинах моря з часом з’являться незвичайні кораблі. За прообраз їм будуть кити і дельфіни.

А щодо орнітоптера, то, безумовно, і його збудують. У цьому переконують досягнення науки.

Близько тридцяти років тому вийшов цікавий фантастичний роман Олександра Бєляєва «Володар світу». Якщо припустити, ніби мозок людини «це своєрідна приймально-передавальна радіостанція, то можна збудувати підсилювач сигналів, які випромінює мозок (для радіотехніки це зовсім неважко). Тоді з’являється можливість передавати свою думку, свою волю іншим. Завдяки цьому один з героїв роману О. Бєляєва Штірнер «став володарем світу.

А інший герой «винахідник Качинський «зумів побудувати ще потужніший думковипромінювач і знешкодив Штірнера. «Мирні» ж думкопередавачі та приймачі послужили новим засобом напрочуд швидкого і наддалекого зв’язку. Це допомагало відроджувати минуле чи забувати сучасне; приборкувати диких звірів тощо.

Бєляєв наводив у романі навіть схеми розумового радіозв’язку. Вони були дуже переконливі.

Один англійський учений нещодавно провадив досліди над метеликами і переконався в тому, що вони подають сигнали один одному. Слід визнати, що механіку такого зв’язку ще не розгадано. А ось електромагнітне випромінювання в деяких риб «твердо встановлений факт! Можливо, й інші живі істоти мають своєрідні радіогенератори, але від них ідуть надто малі струми, щоб їх можна було вловити сучасними приладами. Можливо, Бєляєв мав рацію?

Перед нами інша книжка, видана на Україні. Її автор Б. Б. Кажинський, учений, що працює в галузі біологічного радіозв’язку. До речі, саме він правив Бєляєву за прототип Качинського.

Спираючись на численні дані, Кажинський доводить, що мозок «справді природний випромінювач. У цій галузі ще не все ясно, недарма на обкладинці книги стоїть великий знак питання. І все-таки інтуїція письменника-фантаста і дослідницький шлях ученого лежать до певної міри в одному руслі. Апарат Штірнера збудувати неможливо, однак цілком можливі інші прилади, що теж по-своєму роблять, здавалося б, неймовірне.

Є в нас чимало таких місць, де треба докласти рук, але куди людині не можна й потикатись. Найтиповіший приклад «небезпечно радіоактивна зона, ядерний реактор на електростанції чи атомоході або «гаряча» лабораторія, де доводиться мати справу з радіоактивними речовинами. Треба перезарядити реактор, провадити досліди і, отже, брати якісь предмети, переливати якісь рідини, одне слово, виконувати все, що звичайно робить людська рука.

Однак людина беззахисна перед великою дозою радіації. Знову доводиться проводити паралель з природою, що показує, як далеко пішла вона вперед. Тварини, особливо найпростіші, зносять опромінювання в тисячі разів більше за те, що витримала б людина. Коли ж говорити про найдрібніші істоти, про мікроби, то вони ще стійкіші.

Людину, зрозуміло, не порівняти з мікробами, та чому б не спробувати проникнути в цю таємницю природного радіаційного захисту? Можливо, природа підкаже біології нові шляхи до захисту людини від опромінювання.

Поки що на допомогу приходять хімія й техніка. Хімія створює захисні препарати, техніка в союзі з хімією «захисні екрани та одяг для космонавтів, учених, інженерів і робітників «атомників.

І все ж таки не можна працювати в безпосередній близькості до реактора і брати до рук матеріали, що розщеплюються. Замінити людську руку на механічну «таке напрошується рішення.

Металева «клешня» з гнучкими пальцями здатна виконувати навіть найскладніші дії. Вона бере пробірки, наповнює колби, навіть запалює сірники! Гнучкістю та рухливістю металеві пальці не поступаються перед людськими. Тому й користуються механічною рукою ««маніпулятором» там, куди людині вхід заборонено.

Тут сказано «механічна» рука, бо вона механічно повторює всі рухи людської. По суті, це система важелів.

А ось інша система, що не має такого механізму. Людині варто подумати, уявити собі, як повернулася б її рука, як поворухнулися б пальці, як би вона стислась у кулак. І штучна рука «вже не механічна, а біоелектрична «втілить думку в дію: зігнеться, поворушить пальцями, стисне їх у кулак.

Кожний працюючий орган виробляє струми. їх можна вловити і записати на стрічці у вигляді кривої. Біоструми мозку розкажуть про те, спить людина чи ні, відпочиває чи працює. Струми мозку існують! Звідси висновок: повинні бути й біологічні електромагнітні поля, адже електричний струм і магнетизм невіддільні.

Тут ми, відверто кажучи, забігли наперед. А ось, ґрунтуючись на твердо встановлених фактах, можна сказати: живий організм «своєрідна електростанція. Генератори в ньому розкидані всюди. Одні з них «у м’язах, і будь-яке скорочення м’язових волокон негайно викликає струм. Цей струм, звісно, надто малий, всього незначні частки вата. Але його зміни точно відображають те, що відбувається з м’язом, який одержав від мозку по нервах відповідний наказ.

Вловити електричні коливання, хоча б і найслабкіші, наші прилади можуть. Вони можуть також підсилити струм. Тепер стає зрозуміло, як обладнати біоруку. Датчики «знімуть» з людської руки струм, що виникає під час її руху. Струм буде спрямований до підсилювачів, потім «до перетворювачів, котрі з великої кількості біострумів виділяють саме ті, що нам потрібні. Звідси остаточно сформований керований сигнал надійде у гідропривід і змусить поршень переміститися. А той, у свою чергу, змусить пальці біоруки виконувати рухи, що повторюють рухи живих пальців живої руки.

Нічого не слід пересувати, нічим не треба маніпулювати, а лише в думці уявити собі, що І як має статися. І десь, можливо навіть дуже й дуже далеко, за прийнятим радіосигналом, усе це буде точно виконано.

Такі перспективи. А сьогодні інженери створюють протези, здатні хоч і не цілком, однак багато в чому замінити людині втрачену руку. Сьогодні створюють біоруки-підсилювачі. Вони можуть у кілька разів збільшити м’язову силу людини. Така серводюдина («серво» «допоміжний) буде силачем і