Читати книгу - "Первісна. У вирі пророцтв"

— Іншими словами, хтось у Поборчій Раді хоче турнути верховного поборника з посади. А може, і взагалі вбити.

— Так це ж добре, хіба ні? Він же наш головний ворог.

— Наш головний ворог Конґреґація. А хто її очолює, за великим рахунком, байдуже. Проте зараз для нас небажані будь-які зміни в її керівництві. Поки Айвар аб Фердох залишається верховним поборником, король має всі правові підстави одноосібно керувати урядом. А якщо на його місце поставлять когось іншого… Звичайно, цим Поборча Рада продемонструє свою слабкість, і таке рішення однозначно розцінять, як серйозну поступку королівській владі. Разом з тим новий верховний поборник, проти якого не висунуто звинувачень у державних злочинах, матиме всі законні підстави перебрати на себе обов’язки канцлера королівства. Протистояння в столиці загостриться, а час для цього ще не настав. От коли більшість князів…

Цю імпровізовану лекцію зненацька урвало металеве скреготіння ключа в дверному замку. Ківан, цілком поклавшись на Нейвине чуття, не стежив за прилеглою до кабінету приймальнею. А Нейве, вочевидь, не могла займатися двома справами одночасно, і, намагаючись збагнути хід Ківанових думок, проґавила появу небажаного свідка.

Ківан прожогом кинувся до стола, щоб забрати екскрибер, та було вже запізно. Двері розчинились, і на порозі постав високий літній чоловік у довгому червоному халаті (чи, може, домашній мантії), з нічним ковпаком на голові й зі свічкою в руці. Ківан бував у Касневиді рідше, ніж у Дин Делгані, але одного разу йому довелося бачити Ґерида аб Лоркана, старшого поборника місцевого діоцезу, що виголошував якусь урочисту проповідь на головній площі міста.

Лорд Ґерид мав особисте помешкання в цій самій вежі, лише поверхом вище. Либонь, сьогодні йому не спалося, він вирішив ще попрацювати, можливо, написати відповідь на листа від „старого товариша“, і нагодився в найневдаліший час. Побачивши в своєму кабінеті двох чужинців, старший поборник розтулив був рота, щоб покликати варту, але нічого вигукнути не встиг. На ту мить Ківан уже опанував себе й наслав на нього приголомшливі чари.

Ґерид аб Лоркан важко гепнувся на підлогу. Оскільки двері були відчинені, глушильне плетиво не могло цілком поглинути звук від падіння, і Ківан увесь напружився, чекаючи, що зараз же до сусідньої приймальні увірветься варта з коридору. Проте цього не сталося — мабуть, старший поборник був так само незграбний, як і неакуратний, часто впускав щось додолу, тож на цей гуркіт, за яким не почулося крику, ніхто не звернув уваги.

Ківан обережно зачинив двері, поновивши дію глушильних чарів, і сказав Нейве:

— Добре, що мовчала. Я дуже боявся, що ти завищиш.

Дівчина стояла бліда від переляку й розгублено кліпала очима.

— Я… це я винна… Ти ж наказав стежити, а я…

— Гаразд, забули, — урвав її Ківан. — Просто наступного разу будь пильнішою. Та й мені не варто пащекувати, коли ми на ворожій території.

Із цими словами він схопив Ґерида аб Лоркана під руки, претяг до стола і всадовив у крісло.

— Що ти робиш? — запитала Нейве.

— Облаштовую місце злочину. Поборники не повинні думати, що їхній начальник застав свого вбивцю за обшуком кабінету.

— То він… мертвий?

— Ще ні. Але доведеться вбити. — Кажучи це, Ківан підібрав з підлоги згаслу свічку, вставив її у свічник на столі й запалив. — Ніщо не має навести на здогад про Тиндаяр. Нехай вважають, що я потрапив сюди звичайним шляхом.

— І як ти це зробиш?

— Доведеться попрацювати.

Після недовгих роздумів Ківан випалив чарами на всю бічну стіну:

— Ну як? — запитав у Нейве.

Дівчина знову розгублено закліпала.

— Це… гарно.

„От дідько! Вона ж не вміє читати,“ — згадав Ківан. — „Темна, забита селючка…“

Наостанку він збирався був зробити копію листа від „старого товариша“, але передумав і просто поклав його разом з екскрибером до сумки, яку потім віддав Нейве.

— Повертайся до Тиндаяру. Чекай мене там.

— Але…

— Жодних „але“. Ти тут більше не потрібна. Удвох ми лише заважатимемо одне одному. Ну ж бо!

Взявши сумку, Нейве несподівано обняла його й міцно поцілувала. Вона була на півголови вища, тому мусила трохи нахилитися.

— Бережи себе. Повертайся. Я чекатиму, — випалила скоромовкою й тут-таки щезла.

Якусь хвилю Ківан стояв геть очманілий, відчуваючи на своїх губах солодкий смак першого дівочого поцілунку. У своїх мріях він уявляв, що це станеться зовсім інакше, уявляв, що його поцілує якась витончена шляхтянка небаченої вроди. Втім, і Нейве була аж ніяк не потворою, мала досить симпатичне личко і ладно скроєну фіґуру, а проте…

Хлопець труснув головою, проганяючи ці недоречні думки, і зосередився на Ґериді аб Лоркані. Розумів, що варто повернути його до тями й розпитати про особу того „старого товариша“ з листа, однак це було понад Ківанові сили.

„Диве Всемогутній!“ — подумки молився він. — „Я ще ніколи не вбивав і не хочу вбивати. Але так треба. Зараз іде війна, поборники наші вороги, їхні руки по лікті в крові…“

Тепер Ківан шкодував, що Ейнар аб Дилан не квапив його з першим убивством. У диверсійних вилазках брав усіх поборників на себе, а йому доручав лише відвертати їхню увагу, розкидаючи навсібіч вогняні кулі. Якби Ківан уперше вбив у бою, зараз йому було б набагато легше.

Зібравшись на рішучості, він зачерпнув із Тиндаяру невелику кількість темної енерґії. „Будь обережним,“ — повчав його Ейнар, — „це могутня сила. Перед нею ніхто не встоїть, крім відьом. Проти них її краще не застосовувати. А ще краще — взагалі не перетинатися з відьмами…“

Темна енерґія вдарила