Читати книгу - "З ким би побігати"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— У мене в кишені сорочки... — Голос його не слухався, і він почав спочатку: — У мене в кишені сорочки є папірець. Подивіться.
Слідчий поглянула на поліцейського. Він кивнув. Вона дістала папірець.
— Що це? — Вона прочитала двічі і простягнула детективові.
— Що це?
— Це бланк сімдесят шість, — сказав Асаф, черпаючи сили в словах. — На канікулах я працюю в мерії. Цього собаку підібрали на вулиці, а я повинен знайти його господарів.
Як добре, що він сказав «господарів» і не проговорився про те, що знає, як звуть цих «господарів» з кучериками.
Жінка поглянула на Моті. Той енергійно жував нижню губу.
— Зараз же подзвоніть у мерію, — веліла вона. — Просто звідси.
Асаф назвав номер і сказав, щоб запитали Аврама Даноха. Поліцейський розлючено потицяв у кнопки мобільного телефону. Повисла тиша. Через кілька секунд Асаф почув різкий голос Даноха.
Поліцейський назвав себе і сказав, що затримав Асафа, який вештався центром міста з собакою. Данох розсміявся, Асаф виразно розчув його скрипучий сміх, і щось відповів. Моті, вислухавши, процідив: «Дякую», вимкнув телефон і втупився у стіну лютим поглядом.
— Ну, чого ви чекаєте? — спитала слідчий. — Зніміть з нього наручники нарешті!
Поліцейський грубо смикнув Асафа. Клацнули наручники.
Асаф почав розминати зап’ястя — точнісінько як це роблять у кіно (тепер він розумів чому).
— Хвилинку, — сказав Моті грубим голосом, щоб, не дай боже, не визнати свою поразку. — Ти вже знайшов кого-небудь?
— Ні, — легко збрехав Асаф.
Неважливо, що вона накоїла, ця Тамар, але цьому типу він її не викаже.
— Послухай, ми справді вибачаємося за це непорозуміння, — сказала жінка-слідчий, не дивлячись на Асафа. — Може, ти хочеш чогось попити в буфеті? Чи подзвонити? Батькам?
— Ні... е-е... так. Я хочу подзвонити.
— Будь ласка. — Жінка усміхнулася, цього разу цілком щиро.
Асаф набрав номер. Поліцейські шепотілися осторонь. Дінка підійшла до нього. Асаф вільною рукою погладив її.
Коли на іншому кінці дроту зняли слухавку, він почув різкий шум.
— Алло!
— Носоріг? — закричав Асаф.
Поліцейський вийшов з кімнати. Жінка-слідчий дивилася в стінку, вдаючи, ніби не слухає.
— Хто це? Асаф? Це ти? — загорлав Носоріг, перекрикуючи гуркіт верстатів. — Як справи, хлопче?
І ось тут Асаф мало не розплакався.
— Ей, Асафе, не чую тебе! Асафе? Ти тут?
— Носороже, я... я трохи... тут таке трапилося... мені потрібно з тобою поговорити.
— Зачекай хвилинку.
Асаф почув, як Носоріг гукнув своєму помічникові Рамі, аби той вимкнув точильний верстат.
— Ти де? — спитав Носоріг у тиші, що несподівано запала.
— В полі... неважливо. Мені треба тебе побачити. Зайдеш до «Сіми»[23]?
— Зараз? Я вже обідав.
— А я ні.
— Стривай. Дай-но розберуся.
Асаф чув, як він щось говорить убік. Стало ясно, що день сьогодні у Носорога видався напружений — відливання. Асаф услухався в голос Носорога і всміхався. Одна голова Герцля[24], жінка на лебеді, три великі Будди і шість фігурок, які будуть вручені лауреатам ізраїльського «Оскара».
— О’кей, — повернувся до нього Носоріг. — За чверть години я там буду. Ти тільки дурниць не роби. Все, я почухав.
І повісив слухавку. Важкість відпустила Асафа.
— Твій друг? — із симпатією спитала слідчий.
— Так... не зовсім. Друг моєї сестри. Неважливо.
Асаф не збирався переказувати їй цю заплутану історію. Вона провела його до виходу, і це була зовсім інша справа: пройти повз усіх цих поліцейських вільним і безгрішним.
— Скажіть, — запитав Асаф, перш ніж попрощатися, — цей детектив... він сказав, що спіймав ту дівчину у момент оборудки. А якої оборудки? Мені просто цікаво...
Жінка-слідчий притиснула до себе течку. Поглянула праворуч і ліворуч, помовчала. Асаф раптом зрозумів, що вона дуже вродлива. Вона ж не винна, подумав він, це її робота.
— Я не певна, що нам слід про це говорити, — мовила жінка з вибачливою усмішкою.
— Але це важливо для мене, — тихо і наполегливо заперечив Асаф. — Я хочу знати, у чому він мене підозрював.
Кілька секунд вона роздивлялася носки своїх чорних туфель, потім ледь чутно промовила:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З ким би побігати», після закриття браузера.