Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Явилась діва в двадцять літ неповних утямити, де істина й олжа. А в місці, де гранати буйно квітли[63], палац жіночим флігелем світивсь. Навряд чи в третю із минулих весен первісне сяйво вернеться, на жаль, Зустрілись Тигр і Заєць недаремно, — велику мрію поховала ти!

На наступному малюнку два чоловіки — вони запускають паперового змія, море, корабель, на кораблі — дівчина плаче. Під малюнком вірш:

В твоїх талантах світло й чистота і помисли високої снаги. Та збіглося життя із крахом роду[64], не виявила ти усю себе. В День поминальний нині ти ридаєш і погляд твій на річки береги: І юні мрії вдалину відносить зі сходу вітер, опуска з небес.

Під картинкою, що зображує хмари, які плинуть у небі, й закрут ріки, який зника вдалині, теж вірш:

Багатство, знатність... У житті є сенс шукати їх? Ізмалечку не знаєш ти в лице батьків своїх[65]. Немає дня, і захід лиш, тож поглядом і стеж, Із Чу всі хмари відлетять, — Сянцзян не вічна теж...[66]

І ще малюнок. На ньому — коштовна яшма, що впала в грязь. А вірш ось який:

Так прагнуть люди чистоти...[67] Та чи вона була? А пустота? Як не була, — то звідки узялась? Нефрит і золото лихий очікує кінець: Як жаль, що неминуче їх утопче доля в грязь!

На наступній сторінці Баоюй побачив лютого вовка, він переслідував красуню дівчину, щоб її зжерти. Вірш під малюнком говорив:

Чжуншаньським вовком