Читати книгу - "Відлуння любові: чоловіки"

— Доброго ранку, Тетянко-коханко!

— Ти знов пішов, залишивши мене одну з моїми різними думками. Ти знов пішов, забувши Донецьку ковбасу, яку я тобі привезла. Ти знов пішов… Чому? Куди? Ти знаєш тільки сам. Ти пішов, тебе не зупинити…

— У тебе виробляється стиль художнього письма.

— Хочу тебе…

— За вікном туман, але треба вставати і йти до праці.

— Давай підемо в Оперний на балет «Лебедине озеро»! Останній раз я дивилась його у Новосибірську давно-давно. Або сходимо на будь-яку оперу.

— Згода.

— Такий туман, що нічого не видно.

— І у тому тумані їжачок. Здогадайся хто?

— Ігорчик…

— Яка ти здогадлива!

— Сонько, вставай!

— Ні, ліньки…

— Вугіллям пахне у повітрі, як моє волосся — тобою. Я в Донбасі за тисячу кілометрів від тебе, а подумки я поруч з тобою. І не знаю, що зі мною: чи це ейфорія, чи божевілля, а, може, щось інше.

— Це наслідок переміни клімату та атмосферного тиску.

— Ти один в своєму офісі, я одна у ліжку в готелі. Кожен думає, що зайнятий чимось важливим. Але то тільки будні і наша уява…

— Ти мій скарб.

— Тобі зле без мене?

— Зле без донецької ковбаси.

— Буде тобі ковбаса, мій ненажера.

— Ковбаса! Ура! Надішли електронкою.

— Так мало для щастя потрібно — кооввббаассииии…

— Доброго ранку, моя шахтарочко!

— Коханий мій! Їду до тебе, з нетерпінням хочу пригорнутися до тебе і заглянути у твої чорні красиві очі. Вагон 7, місце 8, цьомкаю. Я так хочу додому, до тебе, впасти в твої обійми, щоб ти мене не відпускав.

— Запраглось до лісу. Іду в УПА.

— Я купила звіра, але виявилось, що це не песик.

— Таких як ти, немає.

— Я відчуваю, що ти чимось незадоволений? Чи я помиляюсь?

— Втомився.

— Мій мужчина, мій дорогий захисник, люблю тебе усім серцем і душею. Солодких снів. Цілую!

— Доброго ранку, моя Лисичко! Ти вже встала, вмилась?

— Варю гарбузову кашу, відповідаю на телефонні дзвінки, кожну мить думаю про тебе. Сумую.

— Ти змогла б жити без мене?

— Навіть не уявляю собі як раніше жила без тебе… Я знала, що ти знайдеш мене, моє щастя, моя рідна половинка, мій всесвіт.

— Ти стаєш філософом і поетом.

— Хочу запхати свої пальчики в твої чорні кучері, подивитися в твої карі очі і пристрасно поцілувати твої вуста. Чекаю, думаю, сумую…

— Розступаються тумани, тихнуть вітри, коли поряд ти…

— Я чекаю тебе. Завтра зустрінемось обов’язково…

— Дощ змив усі сліди, що вели до тебе.

— Ти кохаєш мене?

— Ти моя радість і справжнє кохання. Хочу, щоб ми були щасливими і ніколи не розлучалися.

— Ти де?

— Я у польоті…

— Що-о-о?…І куди ти полетів, чудо моє дороге!

— Усе гаразд. Це алегорія, абстракція, художній засіб. Я завжди поруч з тобою. Май це на увазі. Очі моєї душі бачать тебе всюди і повсякчас.

— Я вже вдома. Як пройшов день? Сумую за тобою. Чекаю вістки. Як тобі без мене? Так хотіла тебе сьогодні побачити, а ти…

— Пробач мені за сьогоднішнє, моє ластівятко. Хочу, щоб ми були щасливими і ніколи не розлучалися. Хочу, щоб сльози лив тільки дощ за вікном. На добраніч, кохана!

— Вітаю зі святом. Нехай святий Миколай творить увесь рік чудеса для чемного, слухняного хлопчика Ігорчика! А різочки приносить тільки тоді, коли Ігорчик погано себе веде…

— Святий Миколай несе нам торбу щастя. Головне — не прогледіти його.

— Щастя чи Миколая? А чи торбу?

— Торбу.

— Я так і знала.

— Біла доріжка простелилась, єднаючи наші серця. Цією дорогою поспішаю до тебе на коні Щастя.

— Сумую за тобою, мій хороший.

— Падають сніжинки на мої долоні. І слова від серця за тобою йдуть. Ти уже в дорозі, і думки як коні, Доганяють щастя, що тобою звуть.

— Я люблю тільки тебе. Інших мені не потрібно. Цінуй і бережи мене, не ображай словами…

— І сказала нічка: «Тетянка-лисичка тобі до пари. Бережи її…»

— Я йду нашою платановою алеєю.

— Привіт алеї.

— Немає тебе поруч біля мене! Чому? Мені так погано без тебе. Дуже погано! Я сильно сумую за тобою.

— Ми з тобою найуспішніші, а ще треба, щоб найщасливіші.

— Це прекрасні миті в моєму житті, коли я в твоїх обіймах. Твої міцні руки! Я перетворююсь у беззахисне створіння, яке ти любиш і оберігаєш.

— Ти моя єдина і кохана. І я тебе нікому не віддам.

— Я чекала саме на цю смс. Дякую. Усе чудово. Люблю тебе.

— Ти моє щастя.

— А ти моє.

— Від сьогодні сонце повернуло на весну.

— Чекаємо на нашу першу разом весну. Цілую тебе ніжно.

— Що поробляє моя пташка?

— Хочу в Париж.

— Ні, краще у Чорнобиль.

— Я туди не хочу. І знову — Париж.