Читати книгу - "Інформатор"

зустрічі. Детективи вийшли з казино. Проїхавши три кілометри по темному, вузькому і звивистому шосе, вони зупинились біля покинутого металевого будинку. Стара вивіска свідчила, що колись це місце було залою для гри у лото. На далекій відстані виднівся будинок. Яскраве світло «Ключа до скарбів» залишилось далеко позаду. Ніч була гаряча, повітря вологе, навколо кублились хмари москітів. Г’юго вийшов з авто, щоб розім’яти ноги. Схоже, колишніх спортсменів зі зростом майже два метри та вагою дев’яносто кілограмів не так просто налякати. У його компанії Лейсі почувалася в безпеці. Вона нізащо не зважилась би на цю поїздку сама. Г’юго ще раз набрав номер, з якого їм нещодавно телефонували, але ніхто не відповів.

Хтось наближався до них у темряві з боку будівлі.

— Агов! — крикнув Г’юго до тіні.

Лейсі вийшла з авто.

— Підійдіть ближче, — відповів незнайомий голос.

У темряві можна було розгледіти силует чоловіка, що стояв на місці. На ньому був кашкет, червона жаринка від сигарети танцювала в повітрі. Детективи ступили ще ближче, але він спинив їй:

— Досить! Ви не побачите мого обличчя.

— Ну, що ж, думаю, наші вам можна бачити, — сказав Г’юго.

— Така відстань мене влаштовує. Ви містер Хетч, правильно?

— Так.

— А та дівчина хто?

— Мене звати Лейсі Стольц. Ми колеги.

— Ви не попереджали мене, що прийдете з жінкою.

— Ви не запитували, — різко відповів Г’юго. — Вона моя напарниця, ми працюємо разом.

— Мені це не подобається.

— Дуже шкода.

Чоловік помовчав, видихаючи сигаретний дим, зміряв їх поглядом. Потім прочистив горло, плюнув і відповів:

— Я так розумію, ви йдете слідами судді Макдовер.

— Ми працюємо на Раду з судових правопорушень, — відповіла Лейсі. — Ми юристи, не копи. Наша робота полягає у розслідуванні скарг на дії суддів.

— Цю суддю потрібно посадити до в’язниці разом із усіма спільниками.

Він говорив швидко і помітно нервував. Чоловік видихнув дим із легень, і хмарка здійнялась у повітря.

— Ви говорили, що працюєте в казино, — нагадав Г’юго.

Незнайомець витримав довгу паузу, але все ж відповів:

— Правда. Що вам відомо про суддю?

— Ми отримали скаргу, в якій ішлося про правопорушення, але нам заборонено розголошувати деталі, — відповіла Лейсі.

— Правопорушення? — перепитав чоловік і нервово засміявся. Він кинув сигарету на землю, і вона ще якусь мить жевріла.

— Ви можете заарештувати когось чи лише пхаєте носа не в свої справи?

— Ні, ми не затримуємо людей, — відповів Г’юго.

З темряви знову пролунав нервовий сміх.

— Тоді я марную свій час. Мені потрібно поговорити з кимось, хто може щось зробити.

— Ми наділені владою провести розслідування і звільнити суддю, якщо щось знайдемо, — повідомила Лейсі.

— Суддя — це не найбільша проблема.

Вони чекали на продовження, але навколо була тиша. Детективи напружено намагалися розгледіти силует, та він ніби розчинився у повітрі. Чоловік утік. Г’юго ступив кілька кроків уперед і запитав:

— Ви ще тут?

Відповіді не було.

— Він уже десь далеко, — прошепотіла Лейсі. — Думаю, він втік.

Кілька секунд вони стояли, не рухаючись, потім Г’юго сказав:

— Мабуть, ти маєш рацію.

— Мені тут не подобається, давай уже поїдемо.

Вони швидко відчинили дверцята і сіли в автівку. Коли Лейсі здала назад, світло фар освітило будівлю. Там нікого не було. Вона звернула на шосе та скерувала машину в напрямку казино.

— Досить дивно, — сказав Г’юго. — Про все це ми могли б поговорити і по телефону.

До них наближалося світло фар.

— Думаєш, це я його налякала? — запитала жінка.

— Важко сказати. Якщо той чоловік і справді щось знає, то усвідомлює, що передає інформацію, яка зруйнує життя деяким людям. Природно, що він сумнівається. Я вважаю, що він просто злякався і тому втік.

Г’юго поплескав себе по талії й зауважив:

— Цей пасок безпеки знову спадає. Уже втретє за сьогодні. Чому ти його не полагодиш?

Лейсі поглянула на нього і уже збиралася щось відповісти, але цієї миті Г’юго закричав. Сліпуче світло насувалося просто на них. Пікап звернув і їхав по зустрічній смузі. Зіткнення відбулося ніс у ніс, бампер до бампера. Воно було настільки сильним, що «пріус» злетів у повітря і розвернувся на 180 градусів. Це був «Додж Рам 2500», який важив близько трьох тонн, тобто був удвічі більший, ніж «пріус». Не дивно, що пікап відбувся меншими пошкодженнями. Його відкинуло на узбіччя вузької дроги, бампер зім’явся і частково опустився у неглибокий рів.

Подушка безпеки на місці водія вдарила Лейсі