Читати книгу - "Гроші. Ч 1. Сизий світанок"

– Коли приїде автобус із апаратурою? – тихенько запитала у Славка.

– Вже майже тут.

Автобус з’явився на майдані, помаленьку доповз крізь натовп до купола «Глобуса» і там застряг, заблокований натовпом. Музичний гурт якраз закінчив співати чергову пісню, і студенти несамовито аплодували музикантам. Саша рвонула на сцену і вихопила мікрофон у вокаліста.

– Доброго вечора! – крикнула на всю силу. – Доброго вечора, Євромайдане! – внизу привітно зашуміли. Саша підняла очі й обвела поглядом майдан Незалежності і Хрещатик. «Господи, – жахнулася вона. – Звідки тут взялося стільки «Беркута»?»

Дійсно, поки вона зі Славком штовхалася під сценою, «Беркут» зайняв позиції біля купола «Глобуса», від майдану до Європейської площі стояли їхні автобуси, а самі «беркути» трималися трохи далі, але їх реально стояло багато. Навіть забагато як задля простого підтримання порядку. Але Саша не мала часу думати про «Беркут»:

– Я хочу вам повідомити новину! Апаратуру, яку зараз використовують на сцені, сьогодні вночі демонтують для того, щоб Євромайдан розійшовся. Щоб цього не сталося, треба встановити нову апаратуру! Я звертаюся до тих, хто блокує білий автобус напроти сцени – це автобус з апаратурою, пропустіть його!

На цих словах її обірвали – хтось висмикнув мікрофон із рук, вона не розібрала, хто саме і закричав:

– Не слухайте її! Вона – провокатор! – Натовп внизу обурено засвистів. – Ми точно знаємо, що той автобус належить СБУ! Блокуйте його, вони хочуть нас вигнати звідси!

Люди повалили до автобуса і буквально виштовхали той геть з майдану. Саша з сумом дивилася на перший свій по-справжньому програний бій і розуміла, що відбувається щось таке, що важко второпати і неможливо спрогнозувати. Зі сцени кричали в її адресу ще щось образливе – знову ж таки, добре, що ніхто не знає, хто вона така, – потім знову заспівали пісень і заскакали про москалів, але насправді можна було збиратися і їхати додому. Брати в цьому ганебному цирку участь і надалі їй стало огидно. Саша пішла до машини повз людей, очі яких горіли від захвату, і це відчуття змінилося злістю: кращих людей знову використали, знову обманули, надурили ілюзією можливих змін, ілюзією революції, просто майстерно дали випустити пар і показали, що ніщо вже не зупинить Хазяїна.

15

Звір вибіг якнайкраще.

Єгері знали свою справу – залишалося тільки натиснути на гачок. І влучити, звісно. Важко передати словами цю мить насолоди, коли впольований тобою звір падає, наче підкошений, в пожовкле листя, з диким ревінням, потім підхоплюється, б’є ногами по землі, а ти вже спокійно, відчуваючи абсолютну владу, добиваєш його другим пострілом.

Хазяїн любив полювання – найкращого відпочинку не знайти. Захоплення переросло в пристрасть, коли він став займатися політикою, де зовнішньо начебто все чисто: костюми, краватки, кришталь, високі слова, а насправді такий же бруд і така ж кров, що й скрізь, тільки масштаби інші. Звичайно, до такого високого польоту звикаєш швидко, і навіть починаєш отримувати певне задоволення, начебто все твоє минуле життя минуло назавжди, і вже й не зовсім воно і твоє, тому що погане забувається швидко. Але, якщо не випускати пар, то ті краватки здаються мотузками, що стягують шию і не дають дихати. І тут якраз немає нічого кращого за полювання, щоб розслабитися, відчути, нарешті, себе вільною людиною з рушницею.

Що ж, він обрав для себе такий спосіб. Одні – лускають насіння, інші – моляться, а його заспокоює оббілування дичини. Справжній відпочинок, робота, що потребує завзятості і майстерності, бо зняти з тільки-но вбитої тварини шкуру дуже непросто.

Хазяїн згадував, як ще вчора завзято брехав високим посадовцям із Німеччини і Франції, бідолашній тітоньці Меркель про те, наскільки він шкодує про неможливість підписання Асоціації з Євросоюзом на даному етапі, як складно йому далося це рішення – однак там, у Європі, мусять зрозуміти, що інтереси країни для нього – на першому місці. Тяжко йому давалася, що й сказати, роль людини, яка взагалі здатна шкодувати хоча б про щось. Зате тут, у лісі, немає місця дурним думкам і блюзнірству – кабан ще парував, коли він зробив останні рухи ножем і стягнув шкуру зі звіря. Вправний єгер тут же дістав флягу і полив на руки води, в темряві не видно крові, просто стікає на землю темна вода, і все.

Напередодні він прилетів із Прибалтики й одразу ж поїхав сюди, в Заповідник, на полювання, нічим іншим той негарний присмак, що залишився у роті після кількох годин брехні, не можна було витравити. І хоча особисто він все знав заздалегідь – операція саме таким чином і планувалася, – однак вся ця комедія сильно втомлювала. Отже, він прилетів у Бориспіль і одразу поїхав у Міжріччя, по дорозі дізнавшись від сина, що на Майдані досі стрибають студенти, називаються Євромайданом і кричать йому, Хазяїну: «Підпиши! Підпиши!» На запитання, що це таке і чому студенти так довго там стрибають, хоча давно мали б уже розійтися по навчальним закладам – сесія скоро! – терміново викликаний Збруєв не зміг дати чіткої відповіді, хоча на нього це зовсім не було схоже.

– Ми не знаємо достеменно, хто за цим стоїть! – дивно відповів Збруєв. – Тому просто спостерігали.

– Що значить – ви не знаєте? – реально здивувався Хазяїн. – А хто ж тоді знає, якщо не ви?

– Ми маємо інформацію, що цей… Євромайдан організовано головою адміністрації президента. Тобто Лавочкіним. Не розганяли, бо думали, що або пострибають – і розійдуться, або… можливо, захід узгоджений із вами або з Москвою. Не міг же Лавочкін піти на те, щоб самовільно…

– Зі мною?! – здивувався Хазяїн і закричав: – Та ви що тут, здуріли?! – Йому захотілося вмазати Збруєву в морду, але він стримався. На Збруєва він ніколи не піднімав руку, щось виблискувало в очах давнього соратника таке, що застерігало від брутальних дій. І тільки потім у голову прийшло розуміння того, що сказав Збруєв: Лавочкін організував протести студентів у центрі Києва? Як це так?

Збруєв дуже коротко описав ситуацію, що на сьогодні склалася між «сім’єю» і олігархом Кардашем, підкресливши, що останньою краплею стали ті два мільярди «Нафтогазу», які Хазяїн наказав віджати у Кардаша і притримати для «сім’ї».

– Очевидно, олігархи через Лавочкіна вирішили трохи пошантажувати вас таким чином – зібрали своїх так званих громадських активістів, виписали їм чеки, завезли звукову апаратуру, запросили Руслану…

– Хто це така? – Хазяїн геть погано запам’ятовував жіночі імена.

– Співачка. Колись Євробачення виграла. Мала така,