Читати книгу - "Лікар та душа. Основи логотерапії"

психічні горизонти. У структурі ще не дозрілої особистості задоволення статевого інстинкту наче поглинає всі інші проб­леми. Унаслідок такого відхилення молода людина може бути не готовою до справжнього подружнього життя. Адже щасливий і тривалий шлюб можливий лише в разі нормального розвитку молодої людини, успішного синтезу сексуальності та еротизму.

Людська екзистенція як цілість ґрунтується на відповідальності. Консультант чи психіатр також відповідає за пацієнта, який приходить до нього за порадою. Його відповідальність зростає ще більше, коли його просять поради в сексуальних справах. Бо ця відповідальність може відобразитися на долях майбутніх поколіннь.

Усі, хто опікується сексуальною освітою підлітків, повинні мати на увазі величину своєї відповідальності. Виконуючи це завдання, їм доведеться дотримуватися загальних принципів навчання підлітків. Тут фактор довіри є, мабуть, найважливішим. Ця довіра є потрійною. По-перше, це довіра молоді до педагогів — батьків, учителів, молодіжних лідерів, сімейного лікаря чи консультанта. Дорослі повинні докласти всіх зусиль, щоб зберегти довіру молодих людей. Це особливо важливо, коли йдеться про навчання молоді «фактів про це». З цього приводу зауважимо: така сексуальна інформація ніколи не повинна озвучуватися в групі. Індивідуальне навчання кожного хлопця чи дівчини видається єдиним розумним шляхом. Тут довіра молодої людини до педагога найважливіша. Молода людина, стурбована питанням про секс, попросить допомоги лише в того, кому довіряє. По-друге, це довіра молодої людини до самої себе. Саме це вбереже її від розчарування на крутій дорозі до зрілої особистості. По-третє, це наша власна довіра до молодої людини, що має на меті підвищити підліткову впевненість у собі та закласти основу довіри до нас. Довіряючи йому чи їй, ми допомагаємо учневі (учениці) розвивати незалежність у думках і діях та підтримуємо його (її) на шляхові до свободи і відповідальності.

12

Утома від життя (лат.). (Прим. перекл.)

13

На підставі цього (лат.). (Прим. перекл.)

14

Відносини між (вузьким) тваринним середовищем та (ширшим) світом людини, а також між людським світом і (всеосяжним) суперсвітом можна пояснити на основі явища «золотого перетину» в геометрії.

15

Час, який минув, є, безумовно, незворотним, але те, що протягом цього часу сталося, є незаперечним і непорушним. Будь-яка філософія, яка звертає увагу на тлінність буття, не обов’язково є песимістичною. Образно кажучи, песиміст нагадує людину, яка зі страхом і смутком спостерігає за своїм настінним календарем, щодня зриваючи з нього листок, від чого календар стає щораз тоншим. З іншого боку, особа, яка сприймає життя саме так, подібна до людини, яка акуратно відриває сторінку з блокнота й записує свої враження, після чого спокійно відкладає її до купки раніше вирваних сторінок. Вона може з гордістю розмірковувати про викладене в цих замітках, про повноту свого життя. Як усвідомлення старіння зашкодить такій особі? Чи є в неї якісь підстави заздрити молодим людям, яких вона зустрічає у своєму житті? Чи повинна вона сумувати за власною молодістю? Чому вона має заздрити молодості? Може, прихованим у майбутньому можливостям? Вона думає: «Ні, дякую. Замість можливостей я вже маю в минулому не тільки виконану роботу і любов, але й пережиті страждання. Це те, чим я найбільше пишаюсь, те, що не надихає на заздрість». Усе, що було добрим і гарним у минулому, у ньому й лишається. З іншого боку, поки життя триває, усі свої помилки ще можна виправити (Шелер, «Wiedergeburt und Reue»). Тож наш світ не схожий на завершений фільм (як, наприклад, теорія відносності зображає процес тривання світу в сукупності чотирьох вимірів), який треба лише відтворити. Фільм цього світу ще знімають. Отже, минуле, на щастя, уже відбулося, тоді як майбутнє, на щастя, ще треба сформувати, тобто воно залежить від людської відповідальності. Що ж таке відповідальність? Відповідальність є тим, із чим ми стикаємося в житті і від чого намагаємося втекти. І справді, у відповідальності є щось бездонне. Що довше ми думаємо про неї, то більше усвідомлюємо її жахливі глибини — доки нас не здолає запаморочення. Як тільки заглибимося в сутність людської відповідальності, нас охоплює нестримне тремтіння: у відповідальності є щось страшне і водночас славетне! Страшним є усвідомлення, що саме в цю мить ми відповідаємо за прийдешнє і що кожне наше рішення вже незмінне, що кожної хвилини ми або щось творимо, або втрачаємо — утрачаємо єдину і неповторну можливість. Кожна мить містить тисячі можливостей, але ми можемо вибрати лише одну з них. Усі інші — приречені на вічне забуття. Але як приємно усвідомити, що майбутнє, наше власне і всього світу, залежить — хоча й незначною мірою — від нашого рішення. Те, що ми робимо в конкретну мить свого життя, стає реальним і вже ніколи не перейде в небуття.

16

Філософський напрям етики, що трактує фізичне задоволення як найвище благо і запоруку щастя. (Прим. перекл.)

17

Філософський напрям етики, згідно з яким метою життя є щастя. (Прим. перекл.)

18

Система засобів наукового чи логічного пізнання. (Прим. перекл.)

19

До 70 років ХХ століття до категорії ідіотів відносили осіб, рівень інтелекту (IQ) яких становив 30 і менше пунктів. Пізніше поняття «дебіл», «імбецил» та «ідіот» замінено на «легку розумову відсталість», «розумову відсталість середньої тяжкості», «значну розумову відсталість» та «глибоку розумову відсталість». (Прим. перекл.)

20

Тим самим, з огляду на сам факт (лат.). (Прим. перекл.)

21

Часто постає питання про те, чи для того, щоб скоїти самогубство, слід бути сміливим чи боягузом. На нього не так легко відповісти. Ми повинні зважати на внутрішній конфлікт кожної особи, який зазвичай передує спробі самогубства. Мабуть, самогубець сміливий у смерті, але боягуз у житті.

22

Можемо погодитися з твердженням, що тільки деякі індивіди є по-справжньому хороші й добрі. Але якщо так, то чи не повинен кожен із нас стати одним із тих виняткових і рідкісних людей?

23

Печаль над недоліками світу (нім.). (Прим. перекл.)

24

Конкретний приклад проілюструє поглибленість усвідомлення відповідальності в релігійних людей. Цитуємо з есе Л. Г. Бахмана про композитора Антона Брюкнера: «Його відчуття відповідальності перед Богом зростало до нескінченних пропорцій. Він сказав своєму другові доктору Йозефу Клугеру, канонікові Клостернойбурга: «Вони хочуть, щоб я писав по-іншому. Я міг би, але не маю права. З тисяч Бог у своїй милості вибрав мене і наділив мене талантом, мене посеред усіх людей. Якогось дня мені доведеться звітувати перед Ним. І як же я встою перед нашим Господом, якщо б я слухав інших, а не Його?» Твердження про те, що релігійне ставлення обов’язково робить людину пасивною, малопереконливе. Навпаки, воно може неймовірно активізувати людину. Це стосується передусім тих людей, які вважають себе за Божих союзників на землі. Для такої людини те, що відбувається тут і зараз, є вирішальним. У цьому контексті цікава хасидська притча про мудреця, якого одного разу учні запитали: «Скажи ж нам, коли і як людина може зрозуміти, що Небо пробачило їй її гріх?» Він відповів: «Людина зрозуміє, що Небеса простили її гріх, якщо більше його не повторюватиме». Унікальне досягнення Мойсеєвого монотеїзму можна вбачати в тому, що воно передає людям постійне усвідомлення божественного авторитету. Людина, що вірить у Бога, усвідомлює свою відповідальність за виконання завдання, визначеного Богом. Але нам не слід забувати, що моральні спонуки, які виникають на підставі усвідомлення своєї відповідальності, пов’язані передусім із творчими цінностями. А християнство заклало