Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

Майстер флюсів? — подумав Брандо. Не так багато чарівників, які практикують це. Цей молодий чоловік виглядав ввічливим і холодним, але в його очах з'явилася нотка гніву. Брандо подивився на своїх супутників, у тому числі на Легкого Фехтувальника і жінку-елементаліста. Горе і обурення були написані на їхніх обличчях.

Це персонаж. Він опустив голову, щоб подивитися на ввічливого юнака, і не міг не задуматися.

Хочете помститися? — спитав він.

.

Юнак трохи здивувався і підняв голову, щоб підозріло подивитися на нього. Тоді молодий послушник похитав головою і вийшов з натовпу разом зі своїми товаришами. Брандо подивився на спину іншого і зрозумів, що інша сторона не бажає здаватися. Він просто не довіряв йому.

.

Однак він був дещо здивований, що в цій групі наївних юнаків є такий характер. Він повернув голову, щоб подивитися на кінноту вельмож.

.

Пане мій, ми зробили те, що повинні були зробити. Тепер ви повинні дати нам пояснення, чи не так? Ватажок кінноти розвів руками і обережно запитав.

.

Брандо зневажливо пирхнув.

Пане мій? — тихим голосом запитала Амандіна.

Він кивнув. Оскільки він втрутився в цю справу, необхідно було зустрітися з бароном Граудіном. Адже він перебував на території Граудіна. Інакше було б недобре, якби його запросили силою. Замість цього краще було бути на крок попереду і не повідомляти Граудіну про своє походження.

?

Барон Граудін?

.

— подумав Брандо в серці.

.

Якщо ви хочете знати, що буде далі, перейдіть до розділу, щоб прочитати більше розділів.

209

Розділ 209

.

Природно, група вельмож не мала права приводити їх на зустріч з місцевим лордом, бароном Еруїном.

.

Хоча Брандо називав себе віконтом Стетінгеном, дворянином з Півночі, а печатка, яку викував для нього Роен, була ще більш вишуканою і автентичною, ніж та, що була видана парламентом дворян. Однак у дворян була своя гордість, і обом сторонам довелося деякий час почекати.

.

Вулиці Фірбурга були розкидані сіткою, черепицею вохристої теракоти Півдня, так що червоні дахи дивилися на них зверху вниз, а замок барона був у центрі всіх них. У центрі міста стояв заїжджий двір під назвою Доблесний кулак, і вони могли бачити високі шпилі замку. З часів Енсона люди часто будували такі замки.

У пустелі люди покладалися на замки та фортеці, щоб захиститися від нападів звірів, чудовиськ і варварів.

Після того, як Брандо та інші повечеряли в корчмі, прийшло офіційне запрошення барона Граудена. Під проводом групи рядових солдатів дворян вони увійшли в замок. Однак хорошого бенкету не було. У той момент, коли вони увійшли до замкової брами, перше, що вони побачили, це два ряди елітних охоронців у важких обладунках, які тримали в руках довгі алебарди і стояли акуратними рядами. Вони були невиразні.

.

Брандо озирнувся і подумав: Яке показне видовище. Очевидно, що вони намагаються показати нам, хто тут головний. Що так забавно, так це те, що ми навіть бачили Древніх Гвардійців Срібних Ельфів раніше.

,

Юнак проігнорував їх і пройшов повз них. Збоку блиснув кремезний чоловік зі шрамом на обличчі. У той момент, коли він з'явився, він простягнув руку, щоб схопити Бренделя за плече, ніби хотів змусити його залишитися. На жаль, перш ніж він встиг це зробити, рудоволоса дівчина схопила його за зап'ястя позаду Брандо. Її бурштинові очі дивилися на нього, наче він був її здобиччю. — холодно сказала вона.

.

Переїжджати.

Смикнувши руку, Скарлет уже викинула інструктора, наче мішок з піском. Всі почули приглушений звук, а потім тихе виття болю.

!

Зупиніть його!

Два ряди облич важкоброньованих солдатів змінилися, і вони відразу ж перегородили юнакові шлях. Вони хотіли зупинити юнака, який не зупинився, але реальність виявилася жорстокою. Брандо рушив уперед. Як тільки ці люди доторкнулися до нього, їх відразу ж відправили в політ.

Вони наче зіткнулися не з джентльменським молодим дворянином, а з велетенським драконом.

70

Міцність 70, верх сріблястий. Якби це було в епоху Енсона, Брандо був би членом Полку молодих лицарів королівства. Якщо він зробить цей крок, то зможе увійти в ядро влади у вищому колі. Однак, оскільки він народився в хаотичному світі, цей шлях був іншим.

.

Але вона точно просунеться вперед.

,

Брандо рушив уперед. На якусь мить подвір'я наповнилося низкою стукотів. Важкоброньовані охоронці відступили назад і впали в купу. Однак юнак навіть не глянув на заплаканих хлопців, що лежали на землі. Він підійшов прямо до другої брами замку.

.

Двері були щільно зачинені. Можливо, людина, яка збиралася відчинити йому двері, лежала на землі і стогнала. Але це не мало значення. Оскільки двері йому ніхто не відчинив, Брандо, не вагаючись, відчинив двері. Він згадав, що саме так у минулому заходив до зали засідань гільдії.

Пролунав гучний хлопок, і перед ним з'явилася порожня зала.

Ой, як грубо!

,

За одним з арочних вікон у замку чоловік середніх років у довгому халаті підняв кут завіси і з цікавістю розглядав сцену внизу. Хоч він і зітхав, але його зеленувато-сірі очі блищали холодним світлом. У руці він тримав келих. У келиху була прозора червона рідина, що нагадувала кров. Чоловік середнього віку потряс зап'ястям, від чого краї рідини хвилеподібно розхиталися і змінилися, перекриваючись краями келиха.

Якби Брандо був тут, він би впізнав унікальний кирпатий ніс чоловіка. Здавалося, що він нащадок роду Денерів, і тільки тоді у нього могло бути таке похмуре обличчя. Очі чоловіка середніх років були запалі, а шкіра бліда і хвороблива, як у всіх вельмож. Його очам не вистачало життєвої сили, але борода була сповнена життєвої сили.

?

Він, як мінімум, воїн срібного рангу, йому близько двадцяти років. Граудін погладив свою трохи кучеряву еспаньйолку і запитав: Як ви думаєте?

. -

Високий чоловік позаду похитав головою: Він не використав усю свою силу. Ця рудоволоса дівчина теж не проста. Але якщо ти хочеш воювати, то це п'ятдесят на п'ятдесят. Найкраще, якщо ви не будете битися.

Звичайно, Граудін підняв келих і цокнувся ним об скляне вікно, видаючи легкий дзвінкий звук Ти знаєш моє ім'я, але все одно смієш бути таким зарозумілим. У вас повинен бути певний бекграунд. Але я все одно мушу провчити тебе. Займемося своїми справами.

?

Він опустив завісу і обернувся: Що з того, про що