Читати книгу - "Невідоме Розстріляне Відродження"

спогади – спів гобеленів, Нитка в нитку – дзюрчання верстата, Груди всохлі, невиспані очи. Відгук їх на вітру завмирає. Десь – чи ж справді? – вві сні, може, в казці Рейки стрілами, гони летючі, Кастаньєтів дрібні намистини, Переливчасті хвилі воланів, Ніч, як хвіст павича, довга, пальма Хризантемою в небі зеленім… – А мені мов берізка краща… Василь Басок

Народився 22.04.1906 р. в с. Соснівка на Сумщині. Навчався у Воздвиженській сільськогосподарській школі на Ямпільщині, але вищої освіти так ніколи й не отримав і це відбилося на його творчості.

Був комсомольським активістом, організував хату-читальню. Віршував з дитинства, у юнацькому віці потрапив на роботу в глухівську окружну газету «Червоне село», де його вірші й нариси друкувалися систематично. У колективному збірнику «Вперед» (Глухів, 1928) з’явилися його поезії та перші прозові твори.

1930 р. вийшла друком перша збірка «Розорані межі», 1931-го – «Рушай на врожай» та «Гримлять квартали». Публікувався також у журналах «Глобус» та «Молодий більшовик».

Але після того, як його батьків розкуркулили, на поета почалися нагінки, він не зміг уже видати жодної книжки. Того, хто жив комсомолом, виключили зі спілки. Та він не змирився, бігав по кабінетах, доводив свою відданість партії і врешті його поновили.

З осені 1933 р. завідував відділом газети «Червона Лубенщина», у квітні 1935-го виїхав до Кременчука, де влаштувався відповідальним секретарем «Робітника Кременчуччини». Крім газетярських матеріалів, публікував тут вірші, переклади з С. Єсеніна, В. Маяковського, Б. Брехта, Рабіндраната Тагора та ін. У вересні 1936 р. його звільнили «як класово чужий елемент». Після цього він почав працювати у чернігівській обласній газеті «Більшовик».

У серпні цього ж року на зборах письменницької організації В. Басок покаявся: «Мій батько був урядником. За це я два рази виключався з комсомолу. Батька в 1930 році розкуркулено. Він арештований (за чутками) як член СВУ і розстріляний. Точно не знаю. Це на мене вплинуло, я перестав писати…»

Серед віршів, які викликали обурення партійної критики був і такий:

…А коли світанок роздере хмари І прожене примари ці, Поспішаючи, йдуть на базар Перекупки, каліки, старці. І хатні господині з кошиками. І всякий там «прочий» люд, Розмовляють вголос і пошепки,