Читати книгу - "Холодне Сонце, Артур Сіренко"

                «Сторож, Батько-Час, весь сивий і зігнутий 
                  Йшов зі своїм стривоженим псом, шкандибав
                  Вздовж берега крізь очерет. Але він запізнився…»
                                                                                                (В. Н.)          

Чорним бусолом
Над лісом мрій здичавілих
Літати, як снити, літати, як марити
Щоночі – у тьмі земляній. 
З імен збудувати хижку:
Ренесансну, як мрії художника. 
Хижка-годинник 
Вказує час незнищенності,
Коли після сну квіткового
Метелика поцяткованого 
Називаю братом (ні, не Каїном, 
І навіть не Авелем, і не чорноризцем, 
І не братом по зброї,
Просто братом – по перевтіленнях). 
Літати як бусол – 
Чорним вісником вікінгів
Чи може вітрилом 
Отого корабля Піфея,
Що почорнів від мандрів
Між скель холодних Ультіма Туле. 
Літати як бусол 
Над водоспадом – 
Над прозорими краплями
Лишаючи мури позаду – 
Замки і села, вітряки та похмурі вежі,
Що росли як гриби при дорогах готів. 
Літати як бусол
Над димом, над полем кольору попелу,
Над попелом кольору поля,
Над згарищем,
Над Еріданом-рікою, 
Де рибалки-гностики тенетами ночі
Ловлять форель зозулясту пам’яті.