Читати книгу - "Шлюбні ігрища жаб, Андрій Анатолійович Кокотюха"

4

Алла познайомилася з Максимом на дні народження в його однокурсника і друга, а її однокласника і сусіди Олега Кутька. Він готувався бути свідком у них на весіллі. Дома його застати було важко — малий бізнес вимагав постійної біганини. Але їй пощастило — Олег сидів удома і чекав на важливий телефонний дзвінок.

— Що там за важлива справа, яку не можна вирішити телефоном? — спитав він, коли Алла вмостилася з цигаркою на софі.

— Ти повинен знати Тамару Шиян.

— Повинен, — легко погодився Олег. — І знаю. Цікава вона, взагалі, істота… В чому справа?

— Розкажи мені про неї.

— З якої це радості?

— Слухай, Кутько, в тебе постійно справ по горло, тому затримувати тебе я не хочу. Мені цікаво почути що-небудь про цю істоту. І не питай чому.

— Все у вас, бабів, не так, як у людей, — стенув плечима Олег. — Ніякої логіки на вас не вистачає, їй-богу. І на тебе, і на Томочку Шиян… І зовні вона нічого, і наче не дурна, але коники викидала такі, що на голову не налазили! — тепер він говорив жваво, очевидно, особистість Томи Шиян неодноразово була темою для розмов у чоловічому середовищі. — Вона придумувала різні ідіотські і часто досить провокаційні історії — і сама в них щиро вірила! Уява в неї багата, дай боже кожному таку! — Алла раптом подумала, що Олег запросто міг бути жертвою цієї уяви, але, мабуть, він цього не розкаже. — Чи це хвороба така, чи знак зодіаку якось впливає…

— А який у неї знак?

— Хрін його знає! Кажуть, знак впливає на характер і поведінку… Може, це дурниця… Я, наприклад, Лев, а всі гороскопи пишуть про Левів такі характеристики, які зовсім не збігаються з рисами мого характеру… Але то пусте! Томка рідкозуба, а рідкозубі — всі брехуни! Прикинь, якось вона повернулася з канікул і заявила, що одружилася. Вірніше, не так було: вона десь узяла обручку і почепила її на пальця, — хтось спитав, навіщо вона її носить, чи не одружилася, — і Томочка відповіла ствердно. Ще потім про чоловіка-афганця всім торочила… Ну, люди у нас прості — взяли й скинулися на подарунок, сервіз купили чайний. А вона потім сказала, що в нас зовсім нема почуття гумору! Перед цим, правда, подякувала за увагу…

— Куди сервіз поділи?

— У неї залишився! Погодься, ідіотська ситуація… Вона, правда, одразу запросила всіх на чай, купила три «Київських» торти, а на той час це був страшенний дефіцит, коньяку кілька пляшок… Зам’яли, коротше, справу… А то ще була історія…

Від спогадів відволік телефонний дзвінок. Олег квапливо зняв трубку, незадоволено сказав: «Ви помилилися номером» — і розчаровано повернув її на місце.

— Бардак у нас. Вже сьомий раз Семена Наумовича питають… Так ось, політекономію у нас викладав один відставний казанова, професор, чогось там кандидат… Була в нього певна репутація…

— Студенток любив? — посміхнулася Алла.

— Любив, але не щастило йому з ними. Може, за всю свою викладацьку практику якийсь десяток і записав у свій актив, а може, менше, задрипаний він був казанова. Але чутки про нього ходили недвозначні, були такі дівчатка, що навмисне його провокували, аби насміятися. Ну, а наша Томочка, коли він під час іспиту хотів її завернути на друге коло за повне незнання предмету, промовила — не голосно, але так, щоб почули присутні в аудиторії: «Так не чесно. Ми так не домовлялися».

— Він, звичайно, наклав у штани.

— На його місці так вчинив би кожен! Він-то знає, що між ними нічого не було, але спробуй це доведи, тим більше при свідках. Він, звичайно, запитав: «Що ви маєте на увазі?» — а вона йому: «Ви хочете скандалу? Навіщо було тоді все це починати?» Мало того, що він поставив їй «добре», мало того, що протягом наступних двох семестрів, які він у нас викладав, вона отримувала автоматом усі заліки, — вона на перших порах вішала всім лапшу про нікудишність професора як мужчини! Потім, правда, сказала, що брала його на понт, декому навіть весело було… І таких історій багато, я ще не всі знаю, в неї, до речі, друзів було мало — вона на всіх подібні жарти практикувала, від нудьги, мабуть… А чому Томочка Шиян тебе раптом зацікавила?

Алла вирішила нічого не розповідати Олегові і якось уникнути відповіді. Вона дізналася про все, що хотіла. Вчора Макс говорив їй майже те саме.

Вона була схильна вірити Максимові. Звичайно, за ті дев’ять місяців, які вони знали одне одного, пізнати людину повністю важко. Але вона знала свого майбутнього чоловіка як людину розважливу. Гаразд, йому було нудно у відрядженні, і він зустрічав колишню подругу. Вона не засуджує його, чоловіки є чоловіки — їх полігамність не переробиш. О’кей, він дав їй цей телефон — ніякого криміналу. Нехай навіть у нього справді якимось чином було два паспорти — все може бути. Але ж він ніколи б не пішов з цією ідіоткою на подібну авантюру. Крок, абсолютно позбавлений будь-якої логіки і здорового глузду.

Врешті-решт, подумала Алла, навіть якщо припустити неймовірне і повірити в цю історію, то вона все одно буде на боці Макса. Так тобі й треба, дурепо! Попалася — не плач! Сама дурила людей всю дорогу, побудь тепер у їхній шкурі.

Зараз Алла відчула свою жіночу перевагу над недолугою Томочкою.