Читати книгу - "Мій коханий ворог, Alek Sandra"

В двері постукали і у кімнату ввійшла Аня:

- Антоне Тимофійовичу, ваша кава готова! А тобі Святославе, вже час спати на обід. Інакше твоя мама мене знову сваритиме, ти ж знаєш, що твоє здоров'я для мами на першому місці! А для хорошого здоров'я, необхідний повноцінний сон! - суворим тоном прочитала цілу лекцію няня.

- Але ж Аня, ми з Антоном, ще добре не познайомилися і не погралися! Я теж маю право, знати всіх друзів мами! - суворим тоном заявив малий.

- Ого, ти говориш, як справжній юрист! - жартома сказав Антон.

- Правда? - хлопчик усміхнувся.

- Так, але твоя няня права, тобі треба поспати! Ти ж любиш свою матусю, правда? Тому повинен її слухатися! - Антон потріпав сина по його голові.

- Так, ну добре! Антон, ти ще прийдеш до нас?

- Можливо... Бувай, спортсмене! - він обійняв його міцно за плечі: - Будь чемним!

- Ну, добре. - хлопчик надув губки і взявши свого улюбленого медведика, поплентався неохоче до свого ліжка. Гроза вже закінчилася, але дощ ще лив як з відра.

Коли вони вийшли з кімнати і направилися на кухню, що знаходилася на першому поверсі, Аня сказала:

- Ви - такий молодець! Я думала, він знову закотить істерику і не захоче спати! Але, на диво, він вас послухався з першого разу. Йому справді не вистачає батьківського виховання, він почувається самотнім на День батька в садочку і коли його друзі розповідають, чим займалися вдома з татом. Мені так його шкода! У вас є діти?

- Ні, поки що немає, але дуже хочу. - з іронією заявив він.

- Зрозуміло. До речі, я телефонувала до Віолетти Марківни, вона весь день поза зоною! Може щось трапилося?

- Коли ви в останнє з нею говорили? - в його голосі відчувалося занепокоєння.

- Сьогодні зранку, вона зателефонувала і сказала, що ночувала у матері! І що сьогодні у неї ще в планах - ділова поїздка в інше місто. Але, я всеодно хвилююся, адже вона ніколи так довго не дзвонила, щоб запитати, як син. Зазвичай, вона кілька разів на день телефонує!

- Можливо в неї сів телефон?

- Та ні, в її машині завжди є зарядка!

- То може просто зв'язок поганий?

- Ой, точно. Вона ж учора не взяла свою машину. Мабуть поїхала з Андрієм Ігнатовичем! - згадала Аня.

- Знову цей Андрій? Бісить! У неї що немає клепки, Святослав сказав, що той придурок йому зовсім не подобається? Тай схоже і цей Андрій теж не в захваті від дітей! То що йому потрібно від Віоли? Чому він постійно плентається за нею хвостиком? Якийсь взагалі мутний тип! Треба більше про нього дізнатися! - подумав Антон, а в голос додав:

- Я мабуть піду, й так трохи довго затримався тут. У мене ще купа важливих справ, дякую за каву! - і він направився до вхідних дверей.

- Але ж ви навіть не випили її... - крикнула у слід йому Аня. Та він вже вийшов, гримнувши за собою дверима.

Отже, підсумуємо сьогоднішній день... Я нарешті зустрівся з сином; дізнався, що Віола, ще та брехуха; її колега Андрій - не лише партнер по бізнесу, а й партнер по ліжку... От з нього і пора почати зачистку!

А ще мені треба переодягнутися і через 2 год зустрітися з батьком... Що ж таке він має мені розповісти? Схоже, всі в курсі, окрім мене...