Читати книгу - "Нестримне серце, Богдана Малкіна"

Василіса чекала сина у вітальні, спокійно гортаючи глянцевий журнал. Вона мала ефектний зовнішній вигляд та пила каву з дорогого сервізу.

– Привіт, Андрію! Варто було таки посадити тебе на літак. Моя провина, втратила пильність. Сідай.

Мати кивнула на крісло поряд із собою та продовжила дивитися у журнал. Її настрій був незрозумілим Андрієві. Чи то жінка не збиралася влаштовувати скандал, чи, можливо, просто прикидалася спокійною, а насправді всередині неї бушував ураган.

– Чому ти прийняв таке рішення? – спитала мати, коли він сів. Відповідати не спішив, однак теплота в голосі Василіси допомогла розслабитися. – Це через ту викладачку? Так?

– Ася тут ні до чого. Я хочу жити своїм життям, а не нав'язаним вами.

– Гм... – кутики губ матері нервово смикнулися. – Добре. Віддавай картки, гаманець, ключі від авто та від дому і йди.

Василіса простягнула руку долонею вгору, дивлячись на сина переможно, навіть трохи зверхньо. Вставши, Андрій витягнув гаманець з задньої кишені джинсів, ключі – з пальта і поклав все це у руку матері. А потім, натягнуто усміхнувшись, кивнув та пішов до виходу. Захопивши з автомобіля сумку з речами й ведмедя, вийшов за ворота, навіть не уявляючи, куди податися.