Читати книгу - "Гарячий незнайомець, Аріна Вільде"

Глава 16.2

Я стою посеред аеропорту, в накинутому на голову капюшоном так, щоб він приховував частину мого обличчя. Прислоняюсь спиною до колони посеред залу і стежу за входом. Кожен раз сіпаюся, коли через металошукач проходить чергова блондинка, зовні схожа на Аню. Все ще не можу звикнути називати її Надею і в голові досі крутиться чуже ім'я. До початку реєстрації на рейс ще години три, але я приїхав раніше, бо боявся пропустити її. Інші хлопці розосереджені по периметру та на вулиці, чекають на мою команду.         

Час тягнеться неймовірно повільно, один раз ми навіть помилково затримуємо іншу дівчину, і мені вже починає здаватися, що Степан помилився і ми взяли неправильний слід, поки поруч зі мною не проходить миловидна брюнетка в норковій шубці, з великою кількістю багажу на візку.

Я відразу і не звернув на неї уваги, адже чекав блондинку. Вона пройшла повз мене, як раптом я почув знайомий голос. Надія розмовляла по телефону, поки чоловік в уніформі працівника аеропорту штовхав попереду неї візок.

— Здається, я її бачу, — кажу в навушник і йду слідом за дівчиною. Я очікував, що при зустрічі з нею в грудях сколихнуться стары почуття, що я не зможу діяти холоднокровно, але з подивом виявив, що зараз вона мені здається абсолютно чужою людиною. Ніби хтось вибив з мене враз всі почуття, спогади і емоції, які я коли-небудь відчував до неї. Немов не було нашого роману, безсонних ночей і гігабайтів використаного трафіку.            

Я не поспішаю окликати її. Практично рівняюся з Надею-Анею і прислухаюся до розмови.

— Та все буде гаразд, не хвилюйся, подруго! Я замела всі сліди, Грег не дізнається куди я прямую. Він не всесильний, зрештою, і його влада не поширюється на інші країни. Що? Немає. Хто? Андрій? Алю, не бий по хворому, добре?

І все-таки щось виривається на поверхню, коли я чую своє ім'я з її вуст. Короткий уривок розмови і сотні запитань до неї. А головний: навыщо вона так вчинила?              

— Аня? Який сюрприз! — я обнымаю її за талію і притискаю до себе. Відчуваю як напружується дівчина і з її обличчя зникають всі фарби. Вона як і раніше користується тими же парфумами і цей запах повертає мене в минуле. Туди, де я збирався зв'язати своє життя з дотепною блондинкою.

— Алю, я передзвоню, — тремтячим голосом каже вона в трубку і відключається.

— Ну, привіт, наречена! Не хочеш поцілувати мене на прощання? А то тыкаэш перед самим весіллям, залишаючи мене в такому незручному становищі.                  

У Наді, здається, починається припадок астми, принаймні дихає вона ніби їй не вистачає повітря.

— Дякую за ваші послуги, далі я сам допоможу дівчині, - кидаю в сторону хлопця і простягаю йому купюру.                                    

 Він дивиться на мене з підозрою, потім переводить погляд на дівчину.              

— Все в порядку, - посміхаюся я щиро, не даючи вирватися Наді зі своїх міцних обіймів.  - Хочу поговорити зі своєю нареченою віч-на-віч, поки вона не полетіла на Багами, - я дивлюся на нього, але насправді ці слова адресовані хлопцям з групи захоплення.  Мені потрібна розмова без свідків.  Тільки Надя і я.  Хочу дізнатися все, без дурної брехні і чужих вух.  А потім нехай роблять з нею все що хочуть.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно