Читати книгу - "Затьмарення, Філіп Кіндред Дік"

причини Фреду закортіло, перед тим як піти, потиснути їм руки, але він цього не зробив; просто пішов, нічого не сказавши — дещо пригнічений і трохи збентежений, мабуть, через те, як несподівано й раптово усе це виникло. «Вони знову і знову перевіряли мої матеріали, — подумав він, — намагаючись відшукати ознаки того, що мій мозок встиг підсмажитись, і дещо таки знайшли. У будь-якому разі достатньо, аби провести ці тести».

«Весняні квіти,— подумав Фред, підходячи до дверей ліфта. — Маленькі такі. Мабуть, ростуть близько до землі, і багато людей на них наступають. Вони ростуть у дикій природі? Чи в спеціальних комерційних розсадниках на величезних закритих фермах? Цікаво, як виглядає сільська місцевість. Поля і таке інше, незнайомі запахи. І як туди дістатися? — думав він.— Куди треба їхати, як туди дістатися й там залишитись? Якою буде подорож і де купувати квитки? І в кого?

І,— подумав Фред,— я б хотів поїхати туди з кимось, можливо, з Донною. Але як їй це запропонувати, такій дівчині, як вона, коли навіть не знаєш, як до неї приступитись? Якщо лише плануєш і нічого не досягаєш — не можеш зробити навіть першого кроку. Варто поквапитися, — подумав він, — інакше потім усі весняні квіти, про які вони мені казали, помруть».

8

Дорогою до будинку Боба Арктора, де зазвичай зависала й весело проводила час компанія торчків, Чарльз Фрек вигадав, як пожартувати над старим Беррісом, аби відплатити йому за його побрехеньки про селезінку в кафе «Фіддлерз Трі». Спритно оминаючи радарні пастки, які всюди порозставляла поліція (поліцейські фургони з радарами, що перевіряли водіїв, зазвичай маскувалися під старі, паскудні, пофарбовані в тьмяно-коричневий колір фургони «Фольксваґен», за кермом яких сиділи бородаті психи; щойно він бачив такий фургон, то зменшував швидкість), у себе в голові він фантазував, як підколюватиме Берріса:

ФРЕК: (Звичайним тоном) Сьогодні я купив метедриновий «розсадник».

БЕРРІС: (3 мерзенним виразом обличчя) Метедрин — це бензедрин, як «сліди»; це — мет, кристали, амфетамін,— його виробляють синтетично в лабораторії. Тож, на відміну від драпу, він не органічний. Не існує чогось такого як метедринова рослина, як існує рослина коноплі.

ФРЕК: (Добиває його реплікою) Я маю на увазі, що успадкував від дядька сорок тисяч і купив «розсадник», який був схований у гаражі чувака, де він виготовляє метедрин. Тобто, маю на увазі, що в нього там ціла фабрика, на якій він робить мет. «Розсадник» у сенсі...

Фреку не вдавалося сформулювати все це як слід дорогою, оскільки частина його мозку переймалася автомобілями довкола й сигналами світлофорів; однак він був упевнений, що коли дістанеться Бобового будинку, то викладе все Беррісу просто пречудово. Особливо якщо там буде ціла компанія, Берріс проковтне цю приманку й постане перед усіма повним кретином. І це буде пречудова помста, адже Берріс більше за будь-кого ненавидить, коли з нього сміються.

Зупинившись, він побачив, що Джим на подвір’ї лагодить Аркторову машину. У неї був піднятий капот, а Берріс і Арктор стояли поруч із купою інструментів.

— Гей, чувак! — гукнув він, грюкнувши дверцятами автомобіля й невимушено поплентавшись до них.

— Беррісе, — одразу ж спокійно мовив Фрек, поклавши руку тому на плече, щоб привернути до себе увагу.

— Пізніше,— прогарчав Берріс.

Він був одягнений у свій робочий комбінезон, брудна тканина якого була перемащена мастилом і ще чимось подібним.

— Сьогодні я купив метедриновий «розсадник»,— проказав Фрек.

— Наскільки великий? — з байдужим похмурим виглядом запитав Берріс.

— Ти про що?

— Наскільки великий «розсадник»?

— Ну, — відказав Фрек, вирішуючи, як бути далі.

— Скільки ти за нього віддав? — поцікавився Арктор, так само перемащений машинним мастилом.

Фрек побачив, що вони зняли карбюратор, повітряний фільтр, шланги і все інше.

— Приблизно десять доларів, — відповів Фрек.

— Джим міг би дістати тобі дешевше, — зауважив Арктор, знову взявшись за роботу. — Правда, Джиме?

— Зараз метедринові «розсадники» роздають практично задарма,— сказав Берріс.

— Це ж, блядь, цілий гараж! — запротестував Фрек. — Ціла фабрика! Вона виробляє мільйон пігулок за день — там є апарат з виготовлення пігулок і все інше. Усе!

— І все це коштувало десять доларів? — широко усміхаючись, запитав Берріс.

— Де він? — поцікавився Арктор.

— Не тут, — важко вимовив Фрек. — Та хуй з ним, чуваки!

Зробивши перерву,— Берріс часто робив перерви в роботі, незалежно від того, чи хтось із ним розмовляв, чи ні, — Берріс сказав:

— А ти знаєш, Фреку, якщо закинеш або ширнеш забагато мету, то почнеш розмовляти, як Дональд Дак.

— І? — мовив Фрек.

— І тоді ніхто тебе не розумітиме, — сказав Берріс.

— Беррісе, що ти сказав? Я тебе не зрозумів,— мовив Арктор.

Із перекривленим від задоволення обличчям Берріс зімітував голос Дональда Дака. Фрек і Арктор заусміхалися, їм сподобалося. Берріс продовжив вдавати Дональда, зрештою вказавши на карбюратор.

— Що з карбюратором? — запитав Арктор, припинивши всміхатися.

— У тебе зігнута дросельна вісь,— промовив Берріс тепер уже своїм звичайним голосом, однак і досі шкірячись. — Треба відновлювати весь карбюратор. Інакше дросель може накритися просто на трасі, і тоді мотор захлинеться й заглухне, а якийсь виродок впишеться тобі в зад. А до того ж чисте паливо може потрапляти на стінки циліндрів, і якщо так відбуватиметься достатньо довго — змиється вся змазка, циліндри подряпаються і пошкодяться назавжди. І тоді їх потрібно буде розточувати.

— А чому дросельна вісь погнулась? — поцікавився Арктор.

Знизавши плечима, Берріс продовжив розбирати карбюратор і нічого не відповів. Берріс лишив це питання на розсуд Арктора і Чарльза Фрека, котрі нічого не тямили в двигунах, особливо в такому складному ремонті.

— Я подзвонив і попросив з’ясувати, скільки буде коштувати відновлений карбюратор, що підійде до твоєї тачки. Через деякий час вони зателефонують, тож я лишив двері відчиненими, — сказав Лакмен, котрий вийшов з будинку в шикарній сорочці і вузьких стильних джинсах «Левайс», з книжкою і в сонцезахисних окулярах.

— Якщо вже ти за це взявся, то замість цього двокамерного можеш поставити чотирикамерний. Але потрібен буде новий колектор. Можемо недорого дістати вживаний,— промовив Берріс.

— Будуть завеликі оберти на неробочому ходу, — зауважив Лакмен,— якщо поставити який-небудь чотирикамерний «Рочестер» — ти ж про такий кажеш? І до того ж не перемикатимуться нормально передачі. Під час переходу на вищу.

— Жиклери неробочого ходу