Читати книгу - "Затьмарення, Філіп Кіндред Дік"

У жанрі наукової фантастики Філіп Дік дебютував на початку 1950-х. У 1955 році було опубліковано його перший роман «Сонячна лотерея». 1950-ті та ранні 1960-ті були дуже продуктивним періодом у творчості письменника. У 1963 році він отримав найвищу нагороду у світі наукової фантастики — премію Hugo за роман «Людина у високому замку». За наступні півтора десятиліття написав більшість своїх найвідоміших творів.

У своїх текстах за фасадом розважальних науково-фантастичних сюжетів Філіп Дік досліджував складні філософські та метафізичні теми, що й принесло йому славу серйозного романіста. Дія його творів часто відбувається у похмурих техногенних світах майбутнього, де панують корпорації-монополісти та авторитарні режими. Також для цього автора характерне зацікавлення штучним інтелектом, зміненими станами свідомості та симбіозом між людиною і машиною. У більш пізніх роботах письменника («Валіс», «Божественне вторгнення», «Трансміграція Тімоті Арчера») чітко відобразився його інтерес до метафізики та теології.

Філіп Дік часто моделював персонажів та сюжети своїх текстів з власного досвіду, досліджуючи природу наркоманії, параної, шизофренії та трансцендентних практик.

До найвідоміших творів Філіпа Діка належать «Звихнутий час» (1959), «Людина у високому замку» (1962), «Чи мріють андроїди про електричних овець?» (1968), «Убік» (1969), «Затьмарення» (1977) та деякі інші. Кілька реалістичних романів, які Дік створив ще на початку своєї кар’єри, були опубліковані лише після його смерті й отримали схвальні відгуки критиків. Багато творів Філіпа Діка було екранізовано. Його роман «Чи мріють андроїди про електричних овець?» став літературною основою культового фільму режисера Рідлі Скотта «Той, що біжить по лезу» (1982), а за антиутопією «Людина у високому замку» кінокомпанія Amazon Studios зняла однойменний телесеріал. Загалом творчий доробок Філіпа Діка налічує більш ніж 30 романів і 110 оповідань.

Завдяки зусиллям спільноти небайдужих читачів та платформи краудпаблішингу «Комубук» українською мовою вже опубліковано сім романів Філіпа Діка: «Затьмарення» (2016), «Чи мріють андроїди про електричних овець?» (2016), «Людина у високому замку» (2017), «Убік» (2018), «Лийтеся, сльози, сказав полісмен» (2019), «Валіс» (2020) та «Три стигмати Палмера Елдрича» (2020).

«Затьмарення» (1977) — найкращий та один із найвідоміших романів культового американського фантаста Філіпа К. Діка (1928-1982). Сам автор вважав його найвдалішим своїм твором і цінував чи не найбільше з усього свого доробку. Хоч роман і вважається фантастичним, власне фантастики в ньому не так уже й багато. Окрім того, що дія відбувається в Каліфорнії 1990-х років, фантастичного колориту надають хіба кілька невідомих технологій, завдяки яким роман зажив слави предтечі кіберпанку.

«Затьмарення» — це постмодерний роман із подвійним дном. З одного боку, захопливий детективний сюжет (наркотичні субкультури, агенг поліції, що працює під прикриттям), який тримає читача в напрузі до останньої сторінки, з іншого ж — філософська розповідь про трагічне роздвоєння людини та пошуки власної ідентичності. Де межі людського «я»? Чи справді я є тим, ким себе вважаю? І які неприємні таємниці відкриє стеження за ... самим собою? На ці запитання намагається знайти відповідь головний герой роману Боб Арктор, він же Фред — таємний агент відділу боротьби з наркотиками, а водночас наркоман, що безнадійно підсів на Препарат С — новий небезпечний наркотик, який заполонив Америку.

Примітки

1

і Стоять, мене на глузи беручи,

Вали, зубці, колеса, кулі...

Біля дверей б’ючись, я мав вас за ключі,—

Та ви мені замка не відімкнули...

(«Фауст» Ґете; тут і далі — переклад з німецької Миколи Лукаша)

2

Чом вищиривсь ти, черепе пустий?

Твій мозок, як і мій, колись серед туману

Шукав ясного дня, й блукав у тьмі густій,

До правди рвавсь, і потрапляв в оману.

(«Фауст» Ґете)

3

Мабуть, проскнію вік, немов сліпий гробак,

Що вплаз живе і землю риє-пушить,

Поки його чиясь нога роздушить.

(«Фауст» Ґете)

4

У мене в грудях дві душі живуть,

Між себе вкрай не схожі — і ворожі.

Одна впилась жаждиво в світ земний

І розкошує з ним в любовній млості,

А друга рветься в тузі огневій

У неба рідні високості.

(«Фауст» Ґете)

5

Ox! Я ще тут, в тюрмі-норі?

О мури прокляті сирі!

У цих мальованих шибках

Небесний світ — і той зачах!

Стримлять до неба стоси книг,

Ненатла точить їх черва,

Їх пилюга густа вкрива,

І кіпоть осіда на них.

(«Фауст» Ґете)

6

«Як холодно у цьому підземеллі! Ще б пак, ми ж глибоко». Цитата з опери Людвіга ван Бетховена «Фіделіо» (лібрето Й. Зоннлейтнер та Г. Ф. Трейчке за драмою «Леонора, або Подружня любов» Жана Ніколя Буї).

7

«Янгол, немов моя дружина, веде мене до свободи у царстві небесному» («Фіделіо» Л. ван Бетховена).

8

Ох, я нещасний Атлас! цілий світ,

Світ цілий туги мушу я носити.

Вагу ношу незмірну. Розіб’ється

Вже хутко серце в грудях.

(вірш Генріха Гейне; переклад з німецької Лесі Українки).