Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

-Ой...

            Так тривало усю ніч. Дбайлива Лукерія зрідка підливала чайку в філіжанку і мовчала, побоюючись гніву. Перед світанком Стьопка вигукнула клич вождя індіанців на стежці війни і кинулась у танок навколо столу.

-Вийшло, Лукеріє! Єгоричу, Кропивка, Конопатка! Ура!

-Ура, господине! А що вийшло?

-Програму майже дописала! Завтра пробуватиму в дії, сьогодні вже нічого не розумію! Дивись сюди! - жінка тицьнула пальцем у робочий стіл, - бачиш іконку у вигляді серця розділеного навпіл?

-Ну... серце бачу,  ікону не бачу...

-Та ні! Іконка означає значок! Так ось, дивися, що зрештою має вийти, - Степанія натиснула пару клавіш і серце з'єдналося в одне і від нього на різні боки полетіли феєрверки та кульки, - як, класно вигадає?

-Ага... гарно, а що це?

-Ох, як з тобою складно, Лукеріє! «Що це» та «Це що» весь вечір! Давай завтра покажу на ділі. А тепер – я спати! - Не знала ще Степанія, що подальші події не дадуть їй завтра випробувати програму у справі.

-Яке спати? Зоря скоро! – обурилася охоронниця.

-Я спати, ти що, з ніг валюсь!

-Пора бігати, забула про пристрасть палючу?

-Лукеріє, я завтра! - категорично заявила Степанія і полізла на дідове ліжко.

-Так це ж…

-Залиш її, - заступився Єгорич, - заморилась панночка наша!

            Лежала Стьопка з заплющеними очима, вже одним кроком уві сні, та згадався їй ведмедик. Як він сумно дивився їй у слід, коли вона вчора йшла. "Гадство! Я ж обіцяла йому гостинець! Вилаялася Стьопка і вилізла з-під теплої ковдри. «Побігаю, а потім відісплюся!

_______________

Дякую за зірочки!