Читати книгу - "Речі і люди. Есей про споживання, Вольфґанґ Шивельбуш"

93

Ibid., S. 367.

94

Цю серединну фазу ще не завершеної асиміляції – як він каже «переходу продуктів харчування у тваринність» – в іншому місці Гегель позначає як «просте зараження нею через тваринну єдність» (Georg Wilhelm Friedrich Hegel: System der Philosophie, II. Naturphilosophie, in: Hegel. Gesammelte Werke. Hamburg 1975, Bd. 6, S. 220).

95

Hegel: Enzyklopädie, § 354, in: Hegel – Werke in 20 Bänden, ibid., Bd. 9, S. 449.

96

Ibid.

97

Hegel: Enzyklopädie, § 378, Hegel – Werke in 20 Bänden, Bd. 10, S. 12.

98

René Descartes: Über den Menschen, 1632: Sowie Beschreibung des menschlichen Körpers, 1632, übers. v. Karl E. Rothschuh. Heidelberg 1969, S. 56. (Англійська версія цит. за: Sir M. Foster: Lectures on the History of Physiology During the 16th, 17th and 18th Centuries. New York 1970.)

99

У великій кількості праць, присвячених політичній тілесній метафориці XVII століття, а надто Гоббсові та Гарвею як двом визначним представникам політичної та фізіологічної уяви того часу, я не знайшов жодної згадки про питання подвійного та єдиного кровообігу. І. Бернард Коен, що у своїй статті про Гарвея та його сучасника Джеймса Гаррінгтона робить декілька цікавих зауважень щодо фізіології камер серця та політики палат парламенту, згадує, щоправда, також про Гоббса, але так і не переходить до аналогій щодо кругообігу (I. Bernard Cohen: «Harrington and Harvey: A Theory of the State Based on the New Physiology», in: Journal of the History of Ideas, Bd. 55, 1994, р. 187–210).

100

Thomas Hobbes, Leviathan oder Stoff, Form und Gewalt eines bürgerlichen und kirchlichen Staates, hg. v. Iring Fetscher. Neuwied/Berlin 1966, S. 194. Оригінальна цитата наводиться за виданням C.B. Macpherson. London/New York 1985 (Penguin Classic), р. 301. Подібним чином висловлюється щодо облагородження крові в процесі кругообігу та її розподілу в тілі також Генрі Пауерс, сучасник Гарвея та пропагандист його теорії: «Природа як чудовий хімік каналізує (або як інколи кажуть) Пеліканізує Кров у такий спосіб, щоб сирі та необроблені частини зазнали досконалої обробки, натомість шкідливі та екскрементні частини були відділені та видалені… а всі частини тіла отримали відповідне живлення і тепло завдяки цій повторюваній циркуляції. Кожна частина отримує відповідне й специфічне живлення, адже одній частині потрібно те, що не підходить іншій. І завдяки цьому постійному руху всі часточки крові раніше чи пізніше потрапляють до всіх частин тіла, і всі тканини у такий спосіб постійно відновлюються» (цит. за: Walter Pagel: William Harvey’s Biological Ideas. New York/Basel 1967, р. 193).

101

Thomas Hobbes, ibid., S. 300.

102

William Harvey: An Anatomical Disquisition on the Motion of the Heart and Blood in Animals (1628), übers. v. Robert Willis. London 1889, p. 20. Щодо «great rapidity» та «amount of force»: Ibid., p. 139, p. 144. Гарвей експериментально встановив, що весь об’єм крові тіла повністю проходить по кругу упродовж півгодини, тоді як раніше вважалося, що на це потрібно п’ятнадцять годин. Також він спостеріг, що пульс серця одночасно відчувається у найдальших артеріях. Томас Фукс бачить у цьому підтвердження «централізму» системи Гарвея: «Одночасність дії сили руху, що виходить із центру, у всьому тілі, замість локальних сил тяжіння й регулювання, була механічним аспектом революції у фізіології, спричиненої Гарвеєм» (Thomas Fuchs: Die Mechanisierung des Herzens – Harvey und Descartes – Der vitale und der mechanische Aspekt des Kreislaufs. Frankfurt/M. 1992, S. 58).

103

William Harvey, ibid., p. 100.

104

Ibid., p. 120, p. 122.

105

Про рух серця (лат.). – Прим. пер.

106

Варто згадати вельми оригінальну ідею Гайнца Рітера (Heinz Rieter: «Quesnays ‘Tableau Économique’ als Uhren-Analogie», in: Studien zur Entwicklung der ökonomischen Theorie, hg. v. Harald Scherf, Bd. 9. Berlin 1990), чи слід взагалі розуміти «Таблицю» як кругообіг, чи радше доречнішою є модель годинника, ба навіть терезів. Рітер має на увазі тип годинника XVIII ст., так званого механічного годинника з обіжною кулею. Вони функціонували як вертикально встановлена пінбольна машина, в якій куля скочується доріжкою зигзагоподібної форми. Хоча графічна аналогія цієї зигзагоподібної схеми з «Таблицею» справді вражає, проте не менше підстав угледіти джерело інспірації для «Таблиці» Кене, наприклад, у танцювальній схемі контрданса. Контрданс був придворною версією імпортованого з Англії сільського танцю (country-dance). Як частина життя версальського двору він був, безперечно, знайомий Кене, а факт його походження від сільського танцю також мав відповідати аграрним уподобанням. У контрдансі дві шереги танцюристів зигзагоподібно перехрещуються, а пари танцюють від початку до кінця ряду і назад, отже, здійснюють кругообіг. Сільське походження і своєрідність контрданса мали бути добре знайомими колишньому сільському лікареві Кене, тож певний підсвідомий зв’язок тут видається цілком імовірним. А, можливо, Кене навіть цілком свідомо асоціював сільський танок з аграрнотеоретичною графікою – з пропагандистськими певною мірою намірами. У будь-якому разі country-dance і контрданс були втіленням неформального, егалітарного, наочного і природного ідеалу спілкування XVIII ст. «Він (контрданс. – В. Ш.) надає кожному можливість виявити своєрідність своєї особистості. Він створює умови для зустрічі й обміну. Тим самим він відповідає потребі епохи, як і мистецтво бесіди, салони та кафе» (Jean-Michel Guilcher: La contredanse: Un tournant dans l’histoire francaise de la danse. Centre national de la danse Brüssel 2003, р. 214). Серед інших особливостей, що дають підстави вважати контрданс вираженням духу часу XVIII ст., Гільшер називає «безперервну рухливість учасників» і «поновлення вже встановлених стосунків» (р. 13), а також засадничу для нього «перевагу динамічності над декоративністю» (р. 48).

107

Georges Weulersse, ibid., p. 276.

108

Природа, що виконує справу природи, тобто природа, що творить (лат.). – Прим. пер.

109

H. Spencer Banzhaf: «Production, Nature and the Net Product: Quesnay’s Economics Animal and Political», in: History of Political Economy, Bd. 32, 2000, S. 540.

110

Vernard Foley: «An Origin of the Tableau Économique», in: History of Political Economy, Bd. 5, 1973, S. 121–150. H. Spencer Banzhaf, ibid., p. 517–551. Spencer Banzhaf/Neil de Marchi: «Images of Generation: Animal oeconomy and prosperity in Doctors Mandeville and Quesnay», Kon­ferenzpapier für das «Tricentenaire de la naissance de François Quesnay», Versailles 1.–4. Juni 1994, Mimeograph der Bibliothek des Institut national d’études demographiques, Paris.

111

Foley, ibid., p. 128. Цю оцінку Фолі відносить певною мірою