Читати книгу - "Тут баба ворожила (2006)"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Руся засміялася.
— Я теж завжди читаю ці історії. І думаю про того, хто сидить і вигадує їх на замовлення народних цілителей. Фантазію цей хтось має колосальну. А традиція боятися відьом освячена століттями.
Руся домила посуд і склала його у сушилку.
— Послухай, — сказав Авенір, — давай зробимо інакше. Ти будеш клієнтом. А я буду жертвою. Давай вигадаємо щось на цей варіант.
Руся заперечливо похитала головою.
— Ні, Веню, нічого не вийде. На це є багато причин. Головне — вони бачили мене у пані Мурченко. Можуть її розпитати. А ти — саме те, що треба. Потенційний клієнт — нервується, щось винюхує, боїться. Думаю, краще залишити все, як є.
— І все-таки мені це не подобається, — повторив Авенір. — Ти будеш сама, не буде кому за тобою приглянути. По-моєму, необхідно повідомити майорові Дементію про наші плани.
— А це розумна пропозиція, — тихо мовила Руся, і Авенір зрозумів, що вона зовсім не така безстрашна, як йому здавалося.
Дементій дізнається про план АвеніраЦього разу Авенір відправився просто до Дементія на службу.
Майор уже трохи знав про сумніви і припущення Дейкала. Але сьогодні вони спробували систематизувати інформацію. Крім того, Авенір розповів про останні події.
Дейкало розпочав із першої згадки про Володарку у кав’ярні, про доброчинне дитяче свято у парку на Совських ставках і свій візит до Тетяни Володарської. Передав свою розмову з нею.
Дементій уважно слухав, хоча це все вони вже обговорювали. Але тоді Дементій лише посміявся з легковірного приятеля.
Авенір перейшов до Віруні, до розмови з нею, розповів, яка вона була перелякана. Поговорили вони і про список.
— Тоді я вирішив довідатися про це докладніше, — сказав Дейкало.
І він розповів про свій візит до Артеменка в його букмекерську контору на Рейтерській.
Майор слухав з усе зростаючим інтересом.
— Артеменко, — повторив він. — Значить, у цьому замішаний Артеменко?
— Ти його знаєш? — здивувався Дейкало.
— Ще б пак! Я дуже добре знаю пана Артеменка. Шахрай, але вміє замітати сліди. Він був багато до чого причетний, але завжди виходив сухим із води. Проте вбивства? Афери — це його пристрасть. А вбивства — начебто не його парафія.
— А ти можеш вжити заходів?
— Не можу. По-перше, немає свідків вашої розмови. Він буде все заперечувати. Крім того, він мав рацію, коли казав, що кожен має право укладати яке завгодно парі. Він закладається, що хтось помре, — і виграє. Це не кримінал. Нам потрібні докази проти Артеменка. А от де їх узяти?
Він стенув плечима і спитав:
— Пам’ятаєш, ти розповідав про пана Картамиша?
— Звичайно.
— Шкода, що пан Картамиш каліка. Він ідеально підходить на роль ватажка цієї шайки. І Козлов його бачив того вечора, коли вбили священика.
Майор підвівся, пройшовся кабінетом.
— Давай підсумуємо те, що маємо. Можна вважати доведеним існування агентства, яке спеціалізується на вбивствах небажаних для когось людей. Вони не використовують найманих вбивць чи бандитів. Довести, що жертви загинули не з природніх причин, неможливо. Зауважу в дужках, що ми теж знаємо про подібні випадки, коли хтось добре нажився на чиїйсь вчасній смерті. Але жодних доказів. Мушу тобі сказати, друже Авеніре, що це вигадано дуже хитро. Вигадала це людина з розумною головою. А ми маємо всього-навсього кілька прізвищ — список, отриманий випадково, коли жінка сповідалася перед смертю.
Він сердито глипнув на Дейкала, наче той був винен у цьому. Але кави запропонував йому звичайним тоном.
Наливши собі і Авенірові кави у паперові скляночки, він продовжив:
— Значить, Володарка похвалилася тобі своєю могутністю? Так, її дії залишаються безкарними. Перед законом вона чиста.
Вона ніколи не бачила тих, хто помер, вона не надсилала їм отруєних цукерок, — це елементарно перевірити. За її власними словами, вона просто сидить удома і телепатично діє на людину. На суді такий номер не пройде. До того ж, врахуй, вони не пошкодують грошей на адвокатів…
Тут Авенір наважився викласти свій головний козир:
— Ми з подругою розробили план, щоб зловити на гарячому всю цю банду. Хоча, можливо, тобі він видасться дурним…
Майор зацікавився:
— Давай, розповідай мені про свій план. А потім вирішимо, який він.
Для початку журналіст вирішив перестрахуватися:
— Ти віриш у існування організації із вбивств на замовлення і в те, що вони насправді усувають людей?
— Така організація, на мій погляд, існує.
— Але ти не знаєш, як вони це роблять. Перші кроки зрозумілі. Людина, тобто потенційний клієнт, потрапляє до букмекерської контори пана Артеменка. Клієнт, очевидно, підписує якусь угоду. Тоді його відправляють до Володарки. А що відбувається далі?
— Ну-у… —
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тут баба ворожила (2006)», після закриття браузера.