read-books.club » Фентезі » Каравал 📚 - Українською

Читати книгу - "Каравал"

129
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Каравал" автора Стефані Гарбер. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 36 37 38 ... 76
Перейти на сторінку:
доводилося бачити в житті. Притягувало до себе й обличчя чоловіка.

Скарлет вже замислилась, чи не піти за ним. Він був сама загадковість, викликав багато запитань, які вимагали відповіді. Однак від нього линув шурхіт чорного шовку небезпеки. Він плив у натовпі мов привид. Щось було хиже в його граційній ході, однак це приваблювало, магнетизувало Скарлет, хоча не менше приваблював до себе й записник Айко.

Мелодія катеринки набирала темпу. З кожним тактом карусель оберталась дедалі швидше. Пелюстки вже падали не лише на десерт Айко. Вони розлітались доти, доки доріжка перед дівчатами не перетворилась на червоний оксамит, а канал — на кров, лишаючи карусель з самими колючками.

Кілька перехожих заплескали у долоні.

Скарлет відчула, що це якесь застереження, збагнути яке їй поки що не під силу. Це попередження зводилося до насиченого кольору. Чоловік з пов’язкою майже зник з поля зору, але Скарлет відчувала дивний потяг до нього. Якби на ньому був циліндр, вона навіть не сумнівалася, що то був Легенда. А, може, цей загадковий молодик був пасткою, яку Легенда кинув у натовп, щоби відвернути її увагу від справжньої підказки? Нещодавно, коли Скарлет спостерігала за мерехтливим світлом ліхтарів, вона могла заприсягтися, що Легенда пильно стежить за її пошуками підказки.

У Скарлет не лишалось часу на роздуми. Побігти за молодиком чи зазирнути у журнал Айко — єдину річ, незаплямовану червоними пелюстками. Якщо теорія Скарлет про сидр була правильна, то і молодик, і журнал — однаково важливі об’єкти. Але лише один міг наблизити її до Телли.

— Якщо я погоджусь на умови, що отримаю? Четверту підказку?

— Можливо. Все можливо, — проспівала Айко.

— Але згідно правил — підказок лише п’ять.

— Вони справді так стверджують? Чи, може, це ви так вважаєте? — запитала Айко. — До кожного пункту призначення існує кілька шляхів. Підказки сховані скрізь. Вказівки, що їх ви отримали, лише допомагають виявити підказки. Але не забувайте, що ви мусите роздобути не лише підказки. Гра — як людина. Якщо хочете грати у неї по-справжньому, то вам варто вивчити її історію.

— Я пречудово знаю її історію, — відказала Скарлет. — Бабуся все мені розповіла, ще коли я була маленьким дівчам.

— Хм, бабуся розповідала... Впевнена, вона казала щиру правду, — Айко відкусила шматочок вафлі, занурюючи білі зуби у пелюстки, та звернула на нову доріжку.

Скарлет востаннє глянула на молодика з пов’язкою на оці, а потім він зник. Вона проґавила свій шанс. Тож проґавити ще й Айко вона не могла.

Тепер красуня купувала їстівні срібні дзвіночки та блискучі тістечка, завбільшки з монету. Скарлет чимчикувала позаду, роздумуючи, чи не лусне Айко від такої кількості їжі. Проте дівчина купувала у кожного продавця, котрий бажав укласти з нею угоду.

Скарлет помітила, що Айко не проминала жодної такої нагоди. Айко не раз переривала бесіду для того, щоби придбати кольорових цукерок, що виблискували мов феєрверки, затим келих рідкого золота, а згодом і флакончик чарівної фарби, котра, якщо вірити напису, назавжди позбавляла сивини — із цим дівчина явно поквапилася.

— Отже, — розпочала Скарлет, коли вони звернули на вуличку, вщерть забиту крамницями з гострими дахами. На щастя, не було вуличних торговців, тож Скарлет відчула, що саме час заключити угоду, та, на відміну від попередніх разів, хотіла все як слід обміркувати.

— У вашому записникові занотована історія Каравалу?

— Певною мірою так, — відповіла Айко.

— Доведіть.

На її подив, Айко простягнула записник — надто вже це просто.

— Я вважала, що мені дозволять зазирнути лише в обмін на щось.

— Не переймайтеся, ніхто не примушує вас заключати угоду, поки не захочете довідатися більше. Усі важливі зображення опечатані магією, — Слово «магія» Айко вимовила ніби жартома.

Скарлет обережно взяла записник — тоненький та легкий, але в ньому на диво було дуже багато сторінок. Щоразу, коли Скарлет перегортала одну сторінку, за нею з’являлося ще дві. Кожна розмальована неймовірними зображеннями. Королеви й королі, пірати й президенти, наймані вбивці та принцеси. Величезні кораблі завбільшки з острови й крихітні, такі, як дерев’яний човен, на якому вони з Джуліаном...

— Стривайте, це ж я зображена, — Скарлет пробігла кількома наступними сторінкам. Айко мистецьки зобразила Скарлет у човні з Джуліаном. А ось вони напівголі бредуть дорогою до годинникової крамниці, ось сперечаються біля брами. — Це ж особисте! — хвала всім святим, там не було жодної компроментуючої картини у спальні. Та був однин цікавий малюнок, де Скарлет бігла геть від Данте, а всі присутні дивилися на неї з осудом.

— Звідки це у вас? — Скарлет почервоніла й знову перевела погляд на зображення, де вона у човні з Джуліаном. Пригадалось моторошне відчуття першої миті на острові, ніби за нею хтось пильно спостерігає. Але це виявилось набагато гірше за нього. — Чому так багато малюнків зі мною? Чому я не бачу зображень з іншими людьми?

— Цього року гра не про інших людей, — обведені золотом очі Айко зустрілися з очима Скарлет.— В інших учасників не викрадали сестри.

Коли Скарлет прибула на острів, відчуття, що вона є спеціальним гостем Легенди, сповнювало її винятковістю, тоді вона вперше відчувала себе особливою. Та зараз їй здалося, що не вона грає у гру, а гра бавиться з нею.

Живіт їй звело кислими відтінками жовто-зеленого. Скарлет не любила, коли з нею граються. Понад усе її непокоїло питання, чому серед усіх людей на всенькому світі Легенда закрутив цю гру саме навколо неї та її сестри. Коментар Джуліана у годинниковій крамниці стосувався її привабливої зовнішності, та зараз Скарлет розуміла, що він означав набагато більше.

— У таверні ви запитували, хто я, — вела далі Айко. — Я не гравець. Я історіограф — записую історію Каравалу в малюнках.

— Ніколи не чула про історіографів.

— Тоді вам невимовно пощастило, що ми зустрілись, — Айко висмикнула записник з її рук.

Скарлет не вбачала у їхній зустрічі й крихти талану, однак і заперечувати достовірність інформації у журналі не могла. Навіть якщо Айко і справді історіограф, то навряд чи вона вдовольняється роллю звичайного спостерігача.

— Тепер, коли ви зазирнули до мого записника, і поки я час від часу дозволятиму вуличним крамарям зазирнути всередину, пропоную скористатись унікальною пропозицією. Я не єдиний митець, хто побруднив ці сторінки. Тут ви можете знайти усі правдиві історії з кожного Каравалу. Якщо схочете їх переглянути — довідаєтеся і

1 ... 36 37 38 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Каравал», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Каравал"