Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

.

Маючи трохи влади, ви можете розтоптати існування інших. Бандити і лорди вбивали людей, різниця була лише в тому, що один знаходився за містом, а інший - всередині міста. Навіть якщо ви вб'єте когось на вулиці, вам потрібно буде лише компенсувати місцевому лорду трохи грошей. Насправді, він може навіть захотіти, щоб ви вбили ще кількох людей.

В очах деяких лордів справжні золоті монети були набагато привабливішими, ніж ті, для годування яких потрібні були гроші.

.

Амандіна була трохи здивована.

!

Вона подумала, що Брандо незадоволений її попереднім виступом, і хоча вона відчувала себе ображеною, вона все одно опустила голову і відповіла: Вибачте!. Господи, я був надто впертий.

.

Брандо розвів руками Ви неправильно зрозуміли, я ніколи не звинувачував вас, міс Амандіна.

,

Амандіна підняла голову і подивилася на нього, немов підтверджуючи правдивість його слів. Але потім вона знову опустила голову і не сказала ні слова.

,

Якщо це наша територія, нам потрібно йти далі на південь. — відповів Брендел.

?

Південь?

��

Амандіна була дуже приголомшена: як тільки ми покинемо Найджел, ми опинимося в пустелі.

.

Чи чули ви про лицаря-піонера, Амандіну? — спитав Брандо.

���

Ах

Амандіна не могла стриматися, щоб не скрикнути. Як вона могла цього не знати? Ті молоді вельможі, які не мали території для успадкування, Лицар, отримали право розширити територію королівства від Священного Вогняного Собору, і привезли в Пустелю кількох зброєносців, щоб вони своїми силами відкрили нову територію. Така історія звучала як казка з минулого. Але вона ніколи не думала, що така легенда насправді станеться з нею. Спочатку вона трохи збентежилася. Адже відкриття території в Пустелі звучало непогано, але насправді це було вкрай небезпечно. Така трудомістка і невдячна річ не робилася в Еруані ні один-двісті років, тому в цей момент це звучало трохи як фантастична історія.

Але вона одразу заспокоїлася. А раптом це небезпечно? У порівнянні з її старим будинком у Бругласі, який був на межі краху і жив життям, схожим на життя цих людей, для останніх був принаймні проблиск надії. Вона не могла не поглянути на Брандо ще раз. Титул лицаря-піонера в Еруані звучав як класичний герой, сповнений духу підприємництва. Незважаючи на те, що це було небезпечно, це було романтично Не кажучи вже про те, що незалежно від того, який аспект, цей володар зустрічав ідеал у своєму серці.

.

Шкода, що у нього вже була хтось, хто йому подобався.

Амандіна опустила вії, вона не могла не відчути себе трохи зворушеною.

.

Потім вона подивилася на римлянина, що стояв біля неї. Ця торговиця двічі блукала небезпечними полями битв, і Брандо ретельно провчив її. На той момент вона все ще добре поводилася. Але в цю мить її очі були зосереджені на іншому боці, і вона заговорила до юнака, що стояв поруч, чітким голосом: Брандо, подивися туди.

Ця молода леді, здавалося, мала природну здатність привертати увагу людей, змушуючи Амандіну і Брандо одночасно повертати голови і дивитися в той бік, куди вона вказувала.

На вулицях, як і вони, було багато іноземних мандрівників.

, -

Насправді, з тих пір, як минулого місяця Брандо відреагував на Божественний Артефакт, новина про те, що Божественний Артефакт з'явився в тавернах і заїжджих дворах графа Ранднера, поширилася як лісова пожежа. Мандрівні барди принесли цю звістку на північ, і сюди стікалися шукачі пригод, які бажали випробувати щастя. Найманці, авантюристи і навіть мисливці за головами, які почули цю новину, були схожі на гієн або акул, які пахли кров'ю. Вони вже зібралися і зібралися тут.

Навіть Рада Зірок, Місяця та Чорна Вежа висилали розвідників. Незважаючи на те, що вельможі з ентузіазмом ставилися до бурі, що насувається на Еруїна, вони все одно висилали своїх шпигунів, і за короткий проміжок часу територія графа Ранднера була на крок попереду території графської принцеси-регента.

Лише за півмісяця кількість людей у цьому районі зросла щонайменше вдвічі. Це було пов'язано з тим, що Найджел постійно стикався з загрозою війни, і це було пов'язано з певним ступенем ризику. Якщо ні, це місце точно стане раєм для шукачів пригод. Якби це був більш мирний час, місцеві пани точно посміхалися б від вуха до вуха.

Але зараз ситуація дещо ускладнилася.

,

Погляд Брандо ковзав по цих людях одного за одним, немов його особистість як дворянина була зовсім іншою, ніж у цих людей. Ці шукачі пригод також були недоречні з місцевими жителями, які їх оточували. Вони стояли посеред вулиці, наче на вулиці одночасно існували три різні світи.

Складалося враження, ніби на одній картині зображено три різні типи людей, використовуючи три абсолютно різні стилі вираження. Їхні рухи були виразними.

,

Авантюристи і місцеві жителі не мали нічого спільного один з одним, і місцеві жителі не бажали провокувати цих беззаконників. По крайней мере, більшість з них були. Але та частина, на яку вказав римлянин, була винятком.

,

Брандо бачив невелику групу шукачів пригод, які роздавали їжу худим місцевим дітям. Ця сцена змусила його відчути, ніби час змінився, ніби він повернувся у світ Бурштинового меча, і гравці, які тоді були надто симпатичними, робили те саме. Але він швидко похитав головою і відкинув цю нереалістичну фантазію. Незважаючи на те, що більшість шукачів пригод були найманцями, все одно були молоді люди, які вирушали в пригоди заради своєї мрії.

.

Так само, як четверо чоловіків і дві жінки перед ним.

.

Справді, молодь. Брандо не міг не думати. Авантюризм насправді був не таким романтичним і повним мечів, як згадується в казках на ніч. Звичайно, не було б брехнею сказати, що в ньому повно мечів і клинків. Однак життя шукача пригод насправді було суворим і кривавим, і їм часто доводилося вирушати в ті небезпечні місця. Так само, як і у найманців, життя і смерть були дуже поширеним явищем. І в порівнянні з ризиками вигоди були жалюгідно низькими. Хоча людей, які розбагатіли за одну ніч, не бракувало, більшість з них без винятку опинилися купою кісток в якомусь невідомому місці.

Через це більшості авантюристів доводилося ставати практичними і корисливими. І тільки молодь буде діяти з нереалістичними ідеалами. Брандо міг навіть припустити, що ці молоді люди, можливо, не дуже довго починали свої подорожі.

В іншому випадку вони могли б бути нащадками багатих купців або дворян.

Але спочатку він