Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

Діма переглянувся із шефом, потім із прищуром подивився на Маркуса.

— Що?

— Думаю, краще вдома. Тут у мене є таємні ходи, яких немає ні в кого з вас удома. А тут я через мальовані двері ходила.

Пішла в спальню, зітхнула сумно.

— Я полагоджу, — сказав Маркус.

— Нея, а ти якщо що одразу йди у відділок, — сказав Діма.

— Угу, я теж про дільницю подумала, але не в піжамі ж іти? Вона в мене ніби сукня фривольна. Тому довелося спочатку походити по схованках і з будиночка відкрила свою шафу і дістала костюм теплий. Гаразд піжама все, що потрібно, прикриває, але в ній я замерзну.

— Наступного разу залиш у своїй схованці ще й кульок зі змінним одягом, включно із взуттям, — порадив шеф.

— Угу, врахую. Тоді краще у двох схованках.

— А ще заведи піжаму зі штанів і футболки, — порадив Діма, — тоді можна хоч у ній.

Маркус залишився лагодити стіну в шафі і потім залишився зі мною на ніч. На мою пропозицію полагодити вранці, сказав.

— Краще відразу, тут швидко. І мені буде спокійніше.

— Я тут подумала, може взагалі замінити цю частину в шафі і щоб вона не відкривалася?

— Ні, краще нехай відкривається, магія — це така справа. А раптом виснаження чи занепад сил. Має бути і звичайний вхід у схованку. А так якщо що одразу будеш ходити через двері.

Вранці взялася реставрувати свій малюнок і акуратно підклеювати порвані шпалери.

Через кілька годин у будиночку в іншому світі двоє чоловіків.

— Тепер зрозуміло куди перенеслися артефакти та меблі. Тільки звідки тут узявся будинок, посеред дикого лісу.

— Дуже схоже на застосування дару роду Лінг. Сай міг матеріалізовувати те, що йому дуже було потрібно.

— Роберт відмовив мені в заручинах, хоча ходять чутки, що його племінниця жива.

— Може й жива, тільки її ніхто не бачив.

Після цієї фрази відчинилися вхідні двері будинку і я зайшла в нього, побачила гостей у своєму будиночку. Від подиву двері залишила відчиненими. Ми з чоловіками стояли в подиві, дивлячись один на одного. Я зробила кілька кроків до них. Вони були з таким самим білим волоссям, як у мене, а очі були сірі.

— Ви хто? І що робите в моєму домі?

Чоловіки здивовано переглянулися. А потім злякано подивилися мені за спину.

— У мене сьогодні бенкет, стільки солодкої магії. Цікаво, малятко створило прохід в інший світ. Можливо я притримаю тебе, поки досліджу цей світ. Якщо тут магія смачніша, то залишуся тут, а ти проживеш ти трохи довше.

Почула писк сигналізації у своїй квартирі.

— Грахова пищалка, знову спрацювала.

— Це називається сигналізація. А це ви своїм жертвам вириваєте серцевину душі і відрубуєте голови?

— Ні, малятко, я своїх жертв з'їдаю повністю. Ти бачила мій схрон із чистими кістками. Я тоді тебе примітив, твоя енергія смачніша за зміїну.

— А хто тоді обезголовлював?

— Дак, хіба мало нас у тому світі. Їжі то безкоштовної повно навколо, лови тільки й жери. Ви ж маги для нас взагалі не перешкода, їжа та й годі. Задовольнив твою цікавість дівчинка. Давно я незайманих дівчат не куштував. Одні розпусні сучки, смак псують.

— А хто для вас противник тоді? Невже ніхто вам не рівня?

— Перевертні, так мало їх. Особливо таких сильних, як той самець, що в'ється біля тебе. Особливо приємно буде тебе з'їсти.

Відійшла до дверей у вбиральню в цьому будинку. Монстр у вигляді людини стежив уважно за мною.

— Так-так можеш зайти до вбиральні, а то якщо обмочишся, смак псуватиметься.

Я відчинила двері, але не у вбиральню, а у відділок. Знову в кабінет шефа, на жаль він був порожнім. Я зачинила і подивилася на чоловіків.

— Ви ж нікуди не підете?

— Ні, — сказали два біленькі мужики, вони вже побіліли від страху.

А чоловік, що заливав про нас як про їжу, став змінюватися і на моє запитання хмикнув.

— Допомогти?

— У мене тримати нічого, — огризнулася.