Читати книгу - "Будні феодала - 2, Олег Говда"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Розбійники точно не очікували такого. Оскільки переговорник невпевнено почухав потилицю і глянув уліво від себе. Мабуть, там ховалася решта… або головний.
Кілька хвилин нічого не відбувалося, потім кущі затріщали, і на дорогу висипала ціла зграя працівників ножа та сокири. Чоловік двадцять. Одягнені хто в що, озброєні сокирами та рогатинами. Декілька лучників, але луки прості, мисливські. Виділявся лише один — на голові шолом, на плечах кольчуга. Озброєний бердишем. Він і ступив уперед.
— Тепер заплатиш?
— Навіть не сумнівайся… — кивнув я, вихоплюючи пістоль.
— Бах! Бах!
Отаман упустив бердиш, схопився за груди і подивився на мене з таким подивом, що навіть ніяково стало. От же ж я гад — обдурив, не виправдав довіру.
Лісові таті, незадоволені таким завершенням переговорів, загули, мов джмелі, і рушили вперед
— Бах… Бах… Бах…
Десять самопалів і пістолів швидко остудили запал розбійників. І ті, як сказано у класика: «Розбійники хоробро кинулися навтьоки». Тільки підлісок затріщав.
— Гей! Ви куди? — гукнув я навздогін. — А колода? Колоду з дороги хто прибирати буде?
«Перемога! Ви заробили «86» пунктів досвіду. З загоном розділено «46»
Трясця… З такими ворогами лише час гаяти. Ні досвіду, ні грошей... А сам винен. Ні, щоб дозор вперед вислати. Хоча б тих же черкесів. Їм якраз зовсім трохи до рівня залишилося. І їм плюс, і нам мороки менше.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будні феодала - 2, Олег Говда», після закриття браузера.
